1. Предмет індустріально-педагогічної психології
При визначенні предмету індустріально-педагогічної психології виходить з комплексного підходу при вивченні трудової діяльності людини.

Предметом індустріально-педагогічної психології є вивчення системи психологічних закономірностей відносин людини в процесі трудової діяльності.

Схема предмету індустріально-педагогічної психології представлена на мал.1.1

Про вплив інженерно-технічних, педагогічних, соціальних процесів на психологію людини свідчать дослідження, що проводяться при вивченні різних видів діяльності (учбової, трудової, спортивної і т.д.).

Методологічною основою індустріально-педагогічної психології є матеріалістична діалектика. Діалектичний підхід дозволяє проникнути в суть явищ і фактів, що відносяться до організації і управління трудовою діяльністю, розкрити за зовнішніми проявами трудової активності людини її внутрішнє єство.

Розвиток індустріально-педагогічної психології як науки пройшов ряд етапів - від накопичення і аналізу даних про роль людського чинника в процесі трудової діяльності до системного підходу до психологічних проблем організації і управління процесом праці.

Індустріально-педагогічна психологія тісно пов'язана з практикою. Тому розробка проблем індустріально-педагогічної психології ґрунтується на вивченні, систематизації і узагальненні досвіду організації і управління процесом праці. Зв'язок з практикою додає індустріально-педагогічній психології і її висновкам необхідну об'єктивність і точність. Важливим видом зв'язку індустріально-педагогічної психології з практикою є проведення психолого-педагогічних, інженерно-психологічних і соціально-психологічних експериментів для перевірки її наукових гіпотез.

Зміст індустріально-педагогічної психології. Зміст індустріально-педагогічної психології визначається об'єктом її дослідження. Об'єктом дослідження індустріально-педагогічної психології є система взаємодіючих відносин людини до процесів, що виникають при організації і виконанні трудової діяльності. Праця здається простою категорією, але в своїй соціальній обумовленості, в своєму розвитку це явище можна зрозуміти лише за допомогою все стороннього і глибокого дослідження загальних властивостей, зв'язків і відносин, що виникають в процесі праці.

Індустріально-педагогічна психологія вивчає особливості взаємодії і взаємовплив інженерно-психологічних, психолого-педагогічних і соціально-психологічних чинників в процесі трудової діяльності, досліджує психологічні закономірності організації цілісної трудовий діяльності.

Важливо помітити, що індустріально-педагогічна психологія не підміняє, не замінює і не поглинає ні інженерну, ні педагогічну, ні соціальну психологію. Включаючись в комплекс рішення тієї або іншої народногосподарської задачі, жодна з цих наук не втрачає самостійності.

Трудова діяльність людини вивчається і іншими науками. Тому для індустріально-педагогічної психології важливо точно визначити зміст предмета, межі його вивчення, а також мету, яку вона ставить перед собою. Загальні напрями досліджень в індустріально-педагогічній психології представлені на мал.1.2

Задачі індустріально-педагогічної психології. Індустріально-педагогічна психологія служить цілям гуманізації трудової діяльності людини, так як вона вивчає умови, в яких кожна окрема людина зможе проявити себе якнайповніше, всебічно розвинути свої потреби, інтереси, здібності, що кінець кінцем надає значущий вплив на підвищення продуктивності праці, його ефективність і якість.

У зв'язку з цим індустріально-педагогічна психологія вирішує наступні задачі: виявляє взаємозв'язки і взаємодію інженерно-психологічних і індивідуально-психологічних особливостей людини, обумовлених технікою, технологією, організацією виробництва, предметом праці і майстерністю робітника; досліджує психолого-педагогічні питання підготовки людини до праці і питання трудового виховання; виявляє між групові і між особові відносини в трудовому колективі; вивчає соціально-психологічні закономірності організації і управління процесом праці.

Задачі індустріально-педагогічної психології не обмежуються вищезгаданими. Є ще і ряд інших проблем, рішення яких вимагає активної участі в їх розробці не тільки психологів, але і педагогів, соціологів, філософів і інших фахівців.

Індустріально-педагогічна психологія вивчає взаємозв'язок психологічних, соціально-психологічних, соціально-технологічних, соціально-економічних, психолого-педагогічних методів управління працею (і в цьому вивченні вона проводить дослідження разом з індустріальною соціологією, інженерною психологією, психологією праці, педагогічною психологією, економікою праці). Вона вивчає також матеріальні і моральні стимули, психологічні чинники задоволеності працею, шляхи і форми переходу від соціалістичної праці до праці комуністичної.

Значення індустріально-педагогічної психології для педагогіки, загальної, вікової і педагогічної психології. Курс індустріально-педагогічної психології покликаний розкрити майбутнім викладачам трудового навчання основні психологічні закономірності відносин, що виникають в трудовій діяльності людини. Знання цих закономірностей є важливим фундаментом для більш глибокого засвоєння і осмислення курсу загальної і педагогічної психології, педагогіки, вікової, фізіології, шкільної гігієни.

Індустріально-педагогічна психологія знаходиться в тісному взаємозв'язку з педагогікою. Рішення найважливіших педагогічних проблем управління трудовою діяльністю неможливе без вивчення закономірностей психічних процесів, без пошуку нового в справі управління трудовим навчанням.

Індустріально-педагогічна психологія пов'язана і з психофізіологією. Вміст психічних процесів причинно обумовлено об'єктивним миром. Зв'язок індустріально-педагогічної психології і психофізіології необхідно розглядати з точки зору вікових закономірностей функціонування сенсорних систем в процесі трудової діяльності людини.

На основі знання загальної і педагогічної психології, вікової психофізіології, індустріально-педагогічної психології студенти поступово опановують психолого-педагогічними основами організації учбово-трудового і виховного процесу в школі.

Зв'язок індустріально-педагогічної психології з соціологією здійснюється на основі рішення схожих задач. Соціологія вивчає закономірності розвитку і функціонування соціальних систем, зокрема, взаємозв'язок різних соціальних явищ і загальні закономірності соціальної поведінки людей, що тісно переплітається із задачами індустріально-педагогічної психології, що досліджує властивості і стан психічної діяльності людини в процесі праці.

Важливу роль в розвитку індустріально-педагогічній психології має кібернетика. Теорія само регульованих систем, інформаційні моделі і математичний опис трудової діяльності відкривають можливість широкого використовування в індустріально-педагогічній психології точних методів технічних наук.

Для розвитку індустріально-педагогічної психології важливе значення мають наступні напрями кібернетики:

загально методичні аспекти кібернетики стосовно вивчення трудових процесів;

проблеми теорії інформації і теоретико-інформаційні аспекти теорії віддзеркалення в процесі трудової діяльності; проблеми автоматизації і моделювання інтелектуальних-процесів;

методологічні проблеми вивчення і конструювання складних систем управління.

Застосування кібернетики і ЕОМ в вивченні трудової діяльності дозволяє кількісно оцінити складні взаємодії процесів відчуття, сприйняття, уявлення, пам'яті, мислення, і також оптимізувати зберігання і передачу інформації. Кібернетика надає велику дію на процес інтелектуальної діяльності і дозволяє комплексно вивчити різні властивості осіб в процесі праці.

Індустріально-педагогічна психологія інтенсивно розвивається як в нашій країні, так і за кордоном. Проте треба мати на увазі, що цілі індустріально-педагогічної психології в країнах капіталізму і соціалізму істотно різні. В капіталістичних країнах, де виховання працівників виступає як форма маніпулювання їх свідомістю і поведінкою, її дані використовуються для затвердження класового панування буржуазії.

В нашій країні і в інших соціалістичних країнах розвиток інідустріально-педагогічної психології направлено на комплексне рішення задач підвищення ефективності і якості праці, все сторонній і гармонійний розвиток особистості, покращення умов і гуманізації праці людини.

Значення індустріально-педагогічної психології для підготовки викладача трудового навчання. Знання індустріально-педагогічної психології дасть викладачу трудового навчання можливість побачити індивідуальні особливості школярів, розвиток їх відношення до праці, вчасно побачити зародження у них нових якостей пізнавальної діяльності, зв'язаних з впливом професійно-технічних особливостей праці, виробничого навчання. Вивчення професіонально-технічних здібностей школярів в процесі їх виробничого навчання дасть можливість викладачу трудового навчання бачити перспективу розвитку школярів і дозволить правильно проектувати формування особи школяра з врахуванням вибраної трудової спеціальності, знаходити самі ефективні шляхи і методи роботи з ним, розвивати його трудові нахили і задатки. Знання індустріально-педагогічної психології необхідне викладачу трудового навчання для того, щоб пред'являти певні вимоги до самого себе і розвивати в собі якості, необхідні для успішного трудового навчання і виховання школярів. Це допоможе цілеспрямовано, з більшою ефективністю використовувати свої власні індивідуальні особливості для успішного здійснення виробничого навчання, виховання і самовиховання. Знання основ виробничо-педагогічної психології допоможе вчителю сформувати біля учнів необхідні психологічні установки на певну професію. Важливо ще в школі дати тим, що вчиться уявлення про основи сучасної праці, познайомити з різними професіями у сфері матеріального виробництва і сфері обслуговування, виховати моральну і психологічну готовність до будь-якої трудової діяльності. Знання психологічних основ профвідбору, розвитку виробничої спрямованості вчаться допоможе вчителю трудового навчання вирішити ряд складних питань по організації суспільно корисної праці школярів.

Індустріально-педагогічна психологія разом з іншими науками (педагогікою, загальною психологією, філософією, соціологією) повинна допомогти вчителю трудового навчання виробити систему вимог до виробничого навчання, професійно-технічному утворенню школярів, що відображає характер і рівень теоретичної підготовки школярів до трудової діяльності.

Вивчення індустріально-педагогічної психології, разом з вивченням загальної психології і педагогіки, є завершальним етапом підготовки фахівця в області викладання трудового навчання і формує у майбутнього вчителя науковий підхід до трудового навчання і виховання дітей.

2. Методи індустріально-педагогічної психології

Система методів, вживаних в індустріально-педагогічній психології, включає наступні: психолого-педагогічні, соціально-психологічні, психофізіологічні і психолого-математичні.

Психолого-педагогічні методи. Психолого-педагогічне вивчення професій застосовується для розробки спеціальних документів (психограм, професіограмм), що служать допоміжним інструментом для професійного відбору, встановлення відповідності даного працівника специфічним вимогам конкретної професії, посади, професійної придатності для виконання конкретної роботи.

Психолого-педагогічне дослідження процесу трудової діяльності звичайно починається з психологічного аналізу професіограми праці і реально існуючого трудового колективу. Професіограма. Під поняттям професіограми розуміється весь комплекс способів і технічних засобів, за допомогою яких визначаються всі чинники, що надають психологічну дію на трудову діяльність і продуктивність праці.

Професіограми можна розділити на приватні і комплексні. Приватні професіограми дають лише часткове з погляду однієї наукової дисципліни уявлення про роботу. Комплексна професіограма є все стороннім описом роботи у якій зібрані результати професіографії всіх дисциплін, що вивчають працю. Наочна послідовність проведення досліджень при вживанні професіографічного методу показана на мал.1.3

Залежно від призначення професіограми розділяються на універсальні, тобто що містять відомості і характеристики праці, дійсні для всіх видів праці, і спеціальні, які містять вузькоспеціалізований набір характеристик, необхідних для вирішення конкретних трудових задач.

Методи, способи, техніку, що використовуються в розробці професіограми, можна розділити на описові (дескриптивні, фактографічні), експериментальні і спеціальні методи, що використовуються в більшості випадків для отримання часткових або односторонніх відомостей про працю. Головні етапи і окремі стадії професіографічного процесу показані на мал.1.4

Розробка і використовування професіограм в процесі організації і управління працею проводяться по наступним направленням: для оптимізації праці; при рішенні питань розстановки кадрів і психологічного відбору працюючих; при організації професіонального навчання; для підвищення рівня безпеки праці; для кооперації трудової діяльності; при нормуванні і оцінці тяжкості праці.

До методів обліку результативності праці відносяться: погодинний облік продуктивності праці окремих працівників, бригад, цехів; облік браку, що допускається; облік витрат часу на виготовлення певної продукції.

До методів вивчення протікання трудових процесів в часі відносять хронометраж роботи, тобто реєстрацію по годиннику або секундоміру тривалості виконання послідовних робітників операцій і їх елементів. Хронометражні нагляди можуть проводитися за одним працівником, за групою працівників. Для отримання масового хронометражного матеріалу застосовуються самофотографії робочого дня, в яких самі працівники записують витрату робочого часу на виконані роботи, простої, відпочинок і т.д.

Для вивчення характеру робочих рухів застосовуються циклографія і кіноциклографія. Метод циклографії полягає у фотографуванні під час виконання робітникам його трудових операцій на фотопластину рухів лампочок, прикріплених до певних точок тіла (над центрами суглобів). Що виходять на знімках траєкторії обробляються і аналізуються за правилами механіки. Метод кіноциклографії відрізняється тим, що знімки рухів визначальних крапок (забезпечених контрастними мітками) проводяться на кінострічку, кадри якої потім проектуються в певному масштабі (наприклад, 1: 2) на екран, на який нанесена система координат і міліметрова сітка. На екрані визначаються координати кожної точки в кожний момент часу. Одержані дані обробляються і аналізуються за правилами механіки.

Застосовуються в індустріально-педагогічній психології методи опитування, інтерв'ю, бесіди, анкетування, наглядів і т.д.

Опитування, інтерв'ю, бесіда. Застосовуються стандартизовані питання, інтерв'ю, коли форма питань і порядок їх постановки жорстко регламентовані, і нестандартизовані, допускаючі широкі варіації і імпровізацію з боку інтерв'юєра. Схема опитування буде різною залежно від його цілей. Так, наприклад, якщо опитування проводиться в цілях професійного відбору опитуваних, то зміст питань повинен бути направлений на виявлення в опитуваних ступеню розвиненості вимагаються для даної професії якостей. Незалежно від цілей опитування його успіх багато в чому залежить від якості питань. Так, наявність навідних питань часто зумовлює характер відповідей і робить їх недостовірними. Не слід ставити питання, незрозумілі опитуваному. При використовуванні методу бесіди необхідно мати ретельно продуманий план бесіди, уміти застосовувати, крім прямих, непрямі шляхи для отримання матеріалів, що цікавлять, з'ясовувати достовірність одержаних даних і ін. В залежності від мети дослідження, від того, що привертається до опитування кола опитуваних, від об'єму часу і технічних можливостей опитування може проходити або у формі усної бесіди, або за допомогою спеціальних бланків.

Перевага бесіди перед анкетним методом полягає в тому, що при бесіді можна з'ясувати незрозумілі для опитуваних питання; бесіда дозволяє змінити формулювання питання, якщо він сприйнятий опитуваним недостатньо правильно.

Анкетування. Це широко вживаний метод збору масової соціально-психологічної інформації про між особові і групові відносини в трудовому колективі. Анкетний метод повинен відповідати наступним вимогам: питання повинні бути зрозумілі випробовуваному і не наштовхувати його на певну відповідь; намічені питання повинні всесторонньо охоплювати проблему дослідження; питання повинні взаємно контролювати один одного; відповіді випробовуваних повинні підкорятися вимогам статистичної обробки. Анкети бувають різних типів: звичні і градуйовані. Перші містять серію питань альтернативного характеру, на які відповідають "та" чи ні" (закрита анкета) або в більш розгорненій формі (відповідно інструкції і характеру постановки питання - відкрита анкета). При градуйованих анкетах, які часто називають шкалами, відповідаючий повинен вибирати одну з наперед певних відповідей і у відповідній графі поставити обумовлений знак або цифру.

Нагляд. В ході психолого-педагогічних досліджень застосовується метод нагляду і вивчення колективу за певною програмою з метою збору необхідної психолого-педагогічної інформації. Нагляд (за допомогою спеціального бланка) звичайно включає такі розділи: особові характеристики опитуваного; ступінь задоволеності роботою і спеціальністю (професією); мотиви вибору спеціальності і роботи; вплив умов праці на задоволеність роботою і спеціальністю; вплив чинників формування особи, обставин її життєвої і професійної діяльності на відношення до праці; мотиви відношення до праці як способу життєдіяльності.

Експеримент (соціальний, психологічний). Застосовується в цілях перевірки гіпотез, пропозицій, методик і проводиться як в лабораторних (психологічні експерименти), так і в природних умовах (в трудовому колективі).

Лабораторний експеримент може бути двох видів: синтетичний і аналітичний. При синтетичному експерименті намагаються відтворити можливо більш точно всі цілі і умови даного виду трудової діяльності. Звичайно для цього використовують різні аудиторії, стенди, тренажери, імітатори. При аналітичному експерименті в лабораторних умовах відтворюють тільки якийсь один елемент трудової діяльності, вся решта елементів при цьому свідомо виключається. Цей вид експерименту звичайно застосовується для вивчення впливу різних умов на окремі елементи промислової діяльності. Прикладом такого експерименту є дослідження групової діяльності за допомогою гомеостата в трудовій групі. При вивченні психічних явищ лабораторний експеримент застосовується в поєднанні з іншими методами психології.

Різновидом аналітичного лабораторного експерименту є тестові випробування. Тестом називається задача або завдання, за допомогою яких перевіряється рівень розвитку у людини тієї або іншої психологічної якості. Тести можуть бути бланковими (письмовими) або апаратурними. Останні дозволяють більш повно оцінити якості людини, проте вони вимагають великих матеріальних витрат на їх виготовлення і експлуатацію. Метод тестів застосовується головним чином при виявленні індивідуальних відмінностей по інтелекту і психологічних особливостей. Цей метод характеризується відносною простотою процедури і устаткування; короткочасністю; безпосередньою фіксацією результатів; зручністю математичної обробки; наявністю встановлених норм; можливістю використовування для випробування як однієї людини, так і цілих груп. Метод тестів вимагає дотримання трьох умов: тестової норми (отримання тестового стандарту на великій кількості випробовуваних); надійності (постійність результатів, одержуваних за допомогою даного тесту); валідності (найбільша відповідність тесту його основним задачам). Дослідження із застосуванням тестів можуть проводитися індивідуальним і груповим методом. Індивідуальний метод дослідження має деякі переваги за якістю одержуваних результатів, всебічності педагогічного нагляду і деяким іншим параметрам, але дуже трудомісткий. При груповому методі досліджень збільшується у декілька разів пропускна спроможність, краще дотримується стандартність умов за часом, місцем. Особлива увага при груповому методі звертається на повне виключення взаємної допомоги і консультацій між працюючими. Тестові випробування застосовуються для вирішення задач професійного відбору (з їх допомогою визначається у людини ступінь вираженності тієї або іншої психологічної якості), контролю за станом людини (по зміні результатів виконання тесту судять про зміну стону) і при правильному їх вживанні дають непогані результати. Проте значення тестів не можна абсолютизувати, підміняти ними інші методи вивчення трудової діяльності людини.

Найпродуктивнішим методом вивчення діяльності людини є природний експеримент. Метод природного експерименту займає проміжне положення між методом простого об'єктивного нагляду і методом лабораторного експерименту. Метод природного експерименту полягає в тому, що дослідник в звичній виробничій обстановці штучно створює певні умови для випробовуваного, при яких повинні виявитися особливості тих або інших психічних процесів (наприклад, пам'яті, мислення) або індивідуальні особливості особи (темперамент, інтереси). Видом природного експерименту є так званий психолого-педагогічний експеримент. Його суть полягає в тому, що спочатку вивчають особливості психічної діяльності людини, а потім на цій основі організовують спеціальне навчання, ефективність якого оцінюють по зрушеннях в наперед визначених показниках.

Соціально-психологічні методи. Розрізняють соціально-психологічні методи вивчення певних соціальних об'єктів і методи управління ними.

Соціально-психологічні методи включають різноманітний арсенал способів і прийомів, що розробляються соціальною психологією, соціологією, психологією особи, психологією праці, педагогікою і іншими науковими дисциплінами, що вивчають особу і між особові відносини. До числа соціально-психологічних методів управління відносяться:

соціально-психологічне прогнозування в цілях створення інформаційної бази для розробки планів соціально-психологічного розвитку в конкретному виробничому колективі;

соціально-психологічне планування (розробка плакатів соціального розвитку трудового колективу на п'ятирічку з розбиттям по роках).

Плани соціального розвитку включають заходи щодо скорочення соціально-економічних відмінностей між працівниками фізичної і розумової, кваліфікованої і некваліфікованої праці, по обліку соціальних наслідків науково-технічного прогресу, по підвищенню ролі трудового колективу в управлінні підприємством, поліпшенню соціально-культурних і житлових умов трудящих.

Методи морального стимулювання в трудовому колективі. Виділяють два класи методів морального. стимулювання - колективні і особисті. Колективне заохочення активізує діяльність, направлену на координацію, кооперацію і взаємодопомогу. Тут заохочується весь колектив за досягнення загальних планових показників, за успіх в роботі. Велике поширення набули такі форми колективного заохочення, як вручення перехідного Червоного прапора або вимпела, привласнення колективу почесного звання (наприклад, цех, ділянка, бригада відмінної якості), нагородження кращих колективів Почесними грамотами і. ін.

Форми особистого заохочення активізують діяльність людини, покращують його настрій. Особистими заохоченнями можуть бути подяки, грамоти, почесні звання, вручення перехідного червоного вимпела і т.д.

Ефективність моральної дії посилюється при багатобічному використовуванні принципу наочності. Цей принцип передбачає наочний вираз всіх основних елементів морального заохочення (показників роботи, грамот і ін). Наочність значно підвищує результативність моральної дії. Принцип наочності вимагає, щоб заходи щодо вручення почесних знаків і грамот проводилися в урочистій обстановці з дотриманням традицій, що склалися.

У системі морального стимулювання необхідно також враховувати наступні умови: відповідність морального заохочення реальному внеску працівників (колективу) в загальну справу; дотримання своєчасності морального заохочення; ясність умов морального заохочення; гласність заохочення і засудження.

Критика і самокритика як метод виховання. Критика і самокритика є ефективними способами виявлення і подолання помилок і недоліків в діяльності. Розрізняють три види критики: нігілістична - "заперечую, щоб цілком відкинути", деструктивна - "заперечую, щоб затверджувати абсолютно протилежне", конструктивна - "заперечую, щоб утримати корисне і запропонувати краще". Виховна роль конструктивної критики і самокритики розкривається в специфіці їх дії. Вони направлені на підтримку і розвиток соціально позитивних стремлінь: новаторства, творчості, дисциплінованості, відданості справі, тобто всіх тих якостей, які сприяють затвердженню передового і прогресивного. Творча роль критики і самокритики яскраво виражена в соціалістичному змаганні, що є формою активної участі трудящих в будівництві комунізму. В процесі трудової діяльності ефективність критики (самокритики) значно підвищується, коли вона ведеться організований в рамках поставленої організаційної або виховної задачі і направлена на досягнення конкретних результатів.

Документальний аналіз. В соціально-психологічних дослідженнях використовується аналіз особистих і офіційних документів, що відносяться до діяльності окремого працівника або групи осіб.

Об'єктом документального аналізу можуть бути особисте листування щоденні записи, рукописи, біографічні документи, адміністративно-розпорядлива і інша офіційна документація.

Перераховані методи застосовуються для вивчення професійної діяльності особи, колективу в цілях вирішення конкретних задач управління, таких, як формування психологічного клімату виробничого колективу, регулювання відносин в групі, в колективі і т.д.

Вивчення особи. Воно проводиться в цілях оцінки здібностей, спрямованості особи, трудової установки, рис вдачі, виявлення життєвої позиції, відносини працівника до своєї професії, праці, виробничим умовам, існуючому в колективі психологічному клімату, ряду інших чинників. Вивчення особи включає безліч спеціальних методів (бесіди, інтерв'ю, анкетування, тестування, нагляд, лабораторні експерименти).

Вивчення колективу. Воно включає дослідження соціометричними методами групової сумісності працівників, їх симпатій і антипатій. Перед працівниками ставляться типові питання: "З ким би ви бажали працювати разом?", "З ким би ви не хотіли працювати разом?" Ці питання дозволяють встановити і зміряти згуртованість первинного трудового колективу по основному критерію - "робота". Можуть застосовуватися залежно від цілей конкретного дослідження і ряд інших критеріїв: "навчання", "сумісний відпочинок". Для отримання відповідей ставляться додаткові питання: "З ким би ви хотіли спільно вчитися (провести вільний від роботи час, по-справжньому дружити)?"

Після проведення соціометричних досліджень будуються спеціальні матриці, що показують в наочній формі симпатії і антипатії (позитивні і негативні вибори), які називаються соціограмами. В такій схемі кожний працівник представлений окремим кружком з відповідним позначенням. Позитивний вибір указується безперервною, а негативний - переривистою лінією із стрілками, що показують напрям симпатії або антипатії від однієї особи до іншого.

Психофізіологічні методи. Досягнення і підтримка високого рівня працездатності залежить перш за все від правильної узгодженості функцій різних систем і органів, від полягання центральної нервової системи. Психофізіологічні методи застосовуються звичайно в поєднанні з іншими методами і доповнюють їх. Суть цих методів полягає у вивченні психофізіологічного стану людини, що виконує роботу, у визначенні реакції різних систем організму на виконання даної діяльності.

До психофізіологічних методів відносяться: електроенцефалограма (ЕЕГ), електроміограма (ЕМГ), електроокулограма (ЕОГ), шкірно-гальванічна реакція (КГР), электрокардіограма (ЕКГ), пневмограма (ПГ), мовна відповідь (РО).

За допомогою електроенцефалографі вивчають біоритмічну активність головного мозку. Метод ЕЕГ дозволяє досліджувати суть людини в умовах трудової діяльності. В спектрі ЕЕГ містяться різні складові: альфа-ритм (частота коливань 8-13 гц), бета-ритм (15-30 гц), дельта-ритм (0,5 - 3,5 гц), тета-ритм (4-8 гц). За допомогою ЕЕГ визначаються окремі ритмічні характеристики (амплітуда, тривалість, число хвиль ритму і т.д.) нервових процесів в динаміці працездатності операторів.

Електроміографія полягає в реєстрації сумарної електричної активності м'язів, яка є результатом інтерференції безлічі потенціалів дії, що асинхронно виникають в різних м'язових волокнах. З допомогою електроміографії можна визначати напругу окремих груп м'язів людини в процесі його діяльності. Такий аналіз необхідний при вивченні робочої пози і управляючих рухів оператора.

Електроокулограмма застосовується з метою запису рухів очей. Цей метод заснований на вимірюванні потенціалу в навколишніх очну орбіту тканинах. Знак потенціалу указує напрям переміщення погляду, а його величина - кут цього переміщення. За даними електроокулограмми можна судити про роботу зорової системи людини в процесі його діяльності.

Шкірно-гальванічна реакція застосовується з метою вимірювання електричного опору або різниці потенціалів шкіри. КГР обумовлена збудженому або гальмуванням вегетативної нервової системи і відображає процеси, пов'язані із збудженням і гальмуванням. КГР може характеризувати зміну ступеня емоційної напруженості оператора, що виникає в результаті дії тих або інших подразників на органи чуття.

Електрокардіограма дає можливість детально аналізувати зміни серцевого ритму в процесі трудової діяльності оператора. В нормі частота серцевих скорочень в середньому коливається звичайно в межах 60-80 в хвилину. Спостерігається більш рідкісний ритм - брадикардія, коли частота скорочень серця рівна 40-50 в хвилину, і більш частий ритм - тахікардія, коли частота серцевих скорочень перевищує 90-100 і доходить до 150 і більш в хвилину. Брадикардія часто зустрічається у спортсменів в стані спокою, а тахікардія - при інтенсивній м'язовій діяльності і виражених емоційних станах (при афектах, стресах).

Пневмограма характеризує частоту зовнішнього дихання. Інтенсивність дихання тісно пов'язана з інтенсивністю окислювальних процесів. Глибина і частота дихальних рухів зменшуються при спокої і збільшуються при роботі, при тому тим сильніше, чим напруженіша робота. Дослідження пневмограми вельми важливе при зміні умов життєдіяльності оператора (знижений або підвищений атмосферний тиск, умови гіпоксії і т.д.). Цей показник використовується також для оцінки психофізіологічної напруженості людини.

Мовна відповідь може бути використана для аналізу спектральних і тимчасових характеристик мовної діяльності оператора. По змінах інтонації голосу, звукових і граматичних особливостей мови, довжини фрази можна судити про зміни в психічному стані людини, що виникає в тій або іншій ситуації - за наявності небезпеки, при великих фізичних і розумових перевантаженнях, при необхідності ухвалення швидких і відповідальних рішень і т.д.

Реєстрація психофізіологічних функцій може здійснюватися по каналах радіотелеметрій. Спеціальний розділ радіотелеметрії, в якому вивчається передача інформації про біологічні об'єкти, носить назву біологічної телеметрії. Цей метод дозволяє безперервно реєструвати психофізіологічні показники біля працюючих на таких операціях, при яких приєднання до працюючого електричних, дротів утруднено або неможливо по техніці безпеки.

Психолого-математичні методи. В індустріально-педагогічній психології широко використовуються методи математичного моделювання. З їх допомогою досліджуються не самі реальні процеси і явища, а деякі штучно створені об'єкти, аналогічні в певному відношенні реальними. Ці штучно створені об'єкти називаються моделями. Під математичним моделюванням розуміється дослідження діяльності оператора за допомогою математичних моделей, під якими розуміється деякий математичний об'єкт (формула, рівняння, нерівність і т.д.), що співвідноситься з реальним процесом (трудовою діяльністю). Дослідження трудової діяльності оператора н УТОМ випадку полягає в дослідженні формул або рішенні рівнянь і їх систем. В необхідних випадках ці дослідження або рішення проводяться при цілому ряду обмежень, що накладаються у вигляді нерівностей. Необхідно відзначити, що поняття математичної моделі є досить широким і використовується в різних науках. В індустріально-педагогічній психології дослідження діяльності працюючого в режимі стеження людини направлено головним чином на створення математичних моделей поведінки з метою вивчення здатності людини пристосовуватися до вхідних сигналів, що змінюються, в різних діапазонах їх частот. Частіше за все створюються аналогові квазілінійні (тобто лінійні в певних інтервалах) моделі процесів стеження за вхідними сигналами.

Важлива вимога до математичних моделей полягає в тому, що вони повинні адекватно відображати істотні властивості реальної пізнавальної і старанної діяльності. Лише при цій умові створювані моделі виявляться придатними для прогнозу витрат часу і загальної ефективності того або іншого виду діяльності. Найбільше вживання знаходять методи теорії інформації і теорії масового обслуговування. Можливості вживання методів моделювання можуть бути розширені шляхом вживання ЕОМ. При фізичному моделюванні ЕОМ може використовуватися для імітації процесу і об'єкту управління і тих умов, в яких доводиться працювати оператору, а також для автоматизації обробки результатів експерименту.

У дослідженнях застосовуються різні класи моделей. Так, наприклад, аналогові моделі застосовуються при проектуванні. систем управління з участю людини-оператора в наступних цілях: для обчислення передавальної функції системи "человек - машина"; визначення динаміки важко керованих систем і меж керованості; знаходження максимальної смуги частот обурень функції, при якій людина ще може здійснювати управління; управління додатковою системою, необхідною для того, щоб звести до мінімуму вимоги до оператора при ручному управлінні; визначення самих представницьких параметрів при виборі зворотного зв'язку.

Математичне моделювання ефективно допомагає обробляти, узагальнювати і представляти емпіричні дані, одержані в попередніх експериментальних дослідженнях, але прогностична цінність математичних моделей, можливість їх використовування як інструмент при пошуку нових феноменів залишається поки вельми обмеженою.

Крім методу математичного моделювання, в індустріально-педагогічній психології широко використовуються і традиційні методи кількісної обробки результатів психологічних досліджень: альтернативний, кореляційний, дисперсійний і чинник аналізу. Їх характеристики дасться в курсі загальної психології.