Психологічне консультування тривожних клієнтів

Психологічне консультування тривожних клієнтів

Психологічне консультування тривожних клієнтів

Введення

Консультування можна розглядати|розглядувати| як особливий вид відносин допомоги, як якийсь|деякий| репертуар можливих дій, як психологічний процес. Цілі консультування мають пов'язаний зі свідомістю аспект. У різному ступені|мірі| всі консультаційні підходи фокусуються на зміні відчуттів|почуттів|, думок|гадок| і дій людей так, щоб люди могли жити ефективніше.

Психологічне консультування - це діалог индивидуальностей|, діалог унікальних осіб|особистостей|. Для діалогу недостатньо звичайної|звичної| мови|язика| спілкування, недостатньо слів. Необхідне з'єднання|сполучення,сполука| різних поглядів на світ, взаєморозуміння, контакт внутрішніх світів. Клієнт вибирає консультанта інтуїтивно, часто орієнтуючись на його формальні характеристики, сприймаючи як фахівця|спеціаліста| або випробовуючи|відчувати| довіру і тяжіння до нього як до особи|особистості|. Консультант більшою мірою відповідальний, відбудеться або не відбудеться діалог. Саме він вибирає той професійний інструментарій, який дозволить зробити спілкування дійсно глибоким, а консультування ефективним.

Існують спеціальні проблеми психологічного консультування: тривожних клієнтів; вороже настроєних|налагоджених| і агресивних осіб|особистостей|; клієнтів з|із| психосоматичними розладами; асоціальних осіб|особистостей|;клієнтів з|із| депресією і суицидными| намірами; при сексуальних проблемах. Ми зупинимося|зупинятимемося| саме на вивченні цих спеціальних питань.

Мета|ціль| контрольної роботи: вивчення особливостей консультування тривожних клієнтів, вороже настроєних|налагоджених| і агресивних.

1 Психофізіологічні основи тривожності

Тривожність займає|позичає,посідає| одне з найважливіших місць як в нормальній психодинаміці, так і в психопатології, тобто у виникненні різних симптомів. Тривожність попереджає|попереджує,запобігає| про небезпеку, загрозі|погрозі| і в цьому сенсі|змісті,рації| має не меншу цінність, чим біль. S. Freud| визначає тривожність як сигнал з боку Ego|, застережливий|запобіжний| індивіда про внутрішній конфлікт. Зазвичай|звично| конфлікт відбувається|походить| між неприйнятними імпульсами несвідомого і психічними силами, направленими|спрямованими| на придушення цих імпульсів. Тривожність -- сигнал не тільки|не лише| попереджувальний|превентивний|, але і такий, що захищає від конфліктів, тому що|бо| задіює механізми психологічного захисту.

Тривожність має схожість із|із| страхом (Freud| навіть не розрізняє ці стани|достатки|, вживаючи|використовувати| єдине поняття "Angst|"), адже в обох випадках виявляється реакція на небезпеку. Про страх ми ще поговоримо в наступному|такому| розділі, тому що|бо| кожною з емоцій все ж таки|все же| властива специфічність. Тривожність интрапсихична|, тобто обумовлена внутрішньо і зв'язується із|із| зовнішніми об'єктами лише в тій мірі, в якій вони стимулюють внутрішні конфлікти. Зазвичай|звично| тривожність на відміну від страху є реакцією на уявну, невідому загрозу|погрозу|. У основі тривожності завжди лежать внутрішні конфлікти особи|особистості|. Для тривожності також характерна|вдача| пролонгованість, тобто їй властиво розтягуватися в часі, постійно повторюватися або ставати безперервною.

З фізіологічної точки зору тривожність є|з'являється,являється| реактивним станом|достатком|. Вона викликає|спричиняє| фізіологічні зміни, що готують організм до боротьби -- відступу або опору. При тривожності збуджується серцево-судинна система (частішає ритм серця, підвищується кров'яний тиск|тиснення|), а діяльність травного тракту пригноблюється (зменшується активність секреції і перистальтика). Кров з|із| травного тракту "пересилається" в м'язову систему, тобто організм готується до активної діяльності. Тривожність виявляється на трьох рівнях:

1. Нейроендокрінном (продукція адреналіну -- эпинефрин|).

2. Психічному (невизначені|неозначені| побоювання).

3. Соматичному або моторно-вісцелярному (фізіологічні реакції різних систем організму на збільшення продукції эпинефрина|):

a. дерматологічні реакції (шкірні|шкіряні| роздратування);

b. реакція серцево-судинної системи (тахікардія, збільшення тиску|тиснення| систоли);

c. реакція травного тракту (придушення діяльності слинних залоз -- сухість в роті|у роті|, неприємний присмак, анорексія, пронос, замок і тому подібне);

d. реакції дихальної системи (прискорене дихання, задишка, гіпервентиляція);

e. генитально-уринальные| реакції (прискорене сечовипускання, порушення менструації, біль в області тазу, фригідність, імпотенція);

f. вазомоторні реакції (потовиділення|випіт|, почервоніння);

g. реакції скелетно-м'язової системи (головні болі, болі в потилиці, артральгии|).

Широкий спектр фізіологічних реакцій унаслідок|внаслідок| тривожності пояснює|тлумачить|, чому тривала тривожність викликає|спричиняє| психосоматичні розлади, а само стан|достаток| тривожності нерідко|незрідка| "маскується" скаргами соматичного характеру|вдачі|. Такі клієнти, як правило, спочатку потрапляють|попадають| не до психолога або психотерапевта, а до лікаря|лікарки| загальної|спільної| практики.

Кожен з нас, особливо в стресових ситуаціях, випробовує|відчуває| тривожність. Проте|однак| для більшості людей це тимчасовий стан|достаток|, який вони долають|переборюють|. У консультуванні ми стикаємося з|із| клієнтами, для яких тривожність представляє|уявляє| болісне, таке, що не проходить|минає,спливає| стан|достаток|, що нерідко|незрідка| супроводжується неприємними фізичними відчуттями. Психологічно такий клієнт відчуває, що з|із| ним відбувається|походить| щось недобре, проте|однак| не може конкретизувати своє нездужання і не знає, коли і де з|із| ним знову відбудеться подібна безіменна трагедія. Людина, що постійно випробовує|відчуває| тривожність, живе як би під темним небом|піднебінням| і не здатний|здібний| подолати|здолати| напругу|напруження| ні зусиллями власної волі, ні за допомогою близьких. У такому стані|достатку| зазвичай|звично| і потрапляють|попадають| до консультанта. Іноді|інколи| цей стан|достаток| проходить|минає,спливає| само собою, проте|однак| часто загострюється|загостряє| і стає все більш важко переносимим. Невизначена|неозначена| тривожність особливо пригноблює при несприятливих життєвих обставинах. Коли існує постійна загроза|погроза| соціальному положенню|становищу|, фінансовому благополуччю і тому подібне, все навколо|навкруги,довкола| представляється потенційно загрозливим. Соціальне оточення, життєві умови не стільки безпосередньо породжують внутрішні конфлікти, скільки часом створюють сприятливий грунт для їх прояву|вияву| в повну|цілковиту| силу.

2 Консультування тривожних клієнтів

Робота консультанта з|із| клієнтом, який звернувся|обертався| із-за постійної тривожності, утомлива|стомлива|, оскільки|тому що| клієнтові деколи|почасти| важко пояснити|тлумачити|, які проблеми приховані за цим переживанням|вболіванням|, що виснажує. Консультант повинен уміти розгледіти різні "лиця|лики|" тривожності, оскільки тривожність часто виявляється не безпосередньо|прямо|, а "перевтілюється".

Одне з найбільш частих "маскувань" тривожності -- перейменування. "Я роздратований|знервований|; я в напрузі|напруженні|; у мене слабкість; я боюся; мені сумно; я постійно прокидаюся|пробуджуюся| ночами; я не відчуваю себе самим собою" -- клієнти використовують десятки слів і виразів для позначення стану|достатку| тривожності.

Дуже часто тривожність виражається|виказує,висловлює| соматичними симптомами. Більшість клієнтів пов'язують їх із специфічними ситуаціями, що викликають|спричиняють| тривожність. Проте|однак| неправильно називати такі симптоми "функціональними", "на нервовому грунті" і тому подібне, оскільки клієнт відчуває себе як би звинуваченим в симуляції і таким, що скаржиться на щось фіктивне, тому удається до заперечення і інших засобів|коштів| психологічного захисту. Іноді|інколи| соматичні скарги є просто способом заявити про свою тривожність. Наприклад, коли клієнт скаржиться, що у нього болить голова у присутності дружини|жінки|, консультант має можливість|спроможність| прояснити|проясняти| проблему: "Здається|видається|, Ви хочете мені сказати, що у присутності дружини|жінки| по якихось причинах нервуєте|нервуєтеся|, і Ваша тривожність виявляється головним болем. Якщо нам вдасться дізнатися|упізнавати,взнавати,пізнавати|, що викликає|спричиняє| у Вас тривожність, ми зможемо здолати цей головний біль". Подібна тактика значно краща, ніж пряме твердження|затвердження|: "У Вас головний біль на нервовому грунті". Соматичні симптоми не обов'язково виникають унаслідок|внаслідок| тривожності -- часто вони просто заміщають тривожність.

Деколи|почасти| тривожність маскується певними діями. Весь спектр нав'язливих дій -- від стукоту|стука| пальцями по столу, кручення гудзиків, докучливого моргання очима, чухання|почухувати| і до того, що об'їдається|переїдає|, надмірного пияцтва або куріння, нав'язливій потребі купувати|купляти,покупати| речі -- може означати тривожність із-за конфліктної життєвої ситуації.

Тривожність також нерідко|незрідка| ховається|переховується| за іншими емоціями. Дратівливість, агресивність, ворожість можуть виступати|вирушати| як реакції на зухвалі тривогу ситуації. Деякі клієнти самі пояснюють|тлумачать|, що, коли вони починають|розпочинають,зачинають| випробовувати|відчувати| напругу|напруження|, то стають саркастичними, уїдливими|дошкульними|, важко злагідними. Інші клієнти в подібних ситуаціях, навпаки, стають холодними, скутими, неговіркими. Другий тип реакцій зазвичай|звично| виражає|виказує,висловлює| внутрішній конфлікт між безсиллям і агресивністю, і цей конфлікт паралізує активність. Коли ми стикаємося з|із| такими клієнтами, їх поведінка викликає|спричиняє| роздратування і злість|злобу|, але|та| одночасно дозволяє отримати|одержувати| ключ|джерело| до розуміння проблем, що підлягають дозволу. Люди, що адже оточують клієнтів, переживають схожі почуття при спілкуванні з|із| ними.

Багатомовність теж|також| спосіб маскування тривожності. Таким чином клієнт прагне приховати свою тривожність і "обеззброїти" консультанта. Словесний потік не слід переривати, потрібно лише приділити увагу тривожності, що ховається|переховується| за ним. Безперервний говір - це своєрідна форма самозахисту, який необачно відразу ламати. Консультант крізь призму власних відчуттів|почуттів| повинен проаналізувати мотиви многоговорения|, маючи на увазі, що в повсякденному житті клієнт так само докучає таким, що оточує пустими розмовами, прагнучи і заховати свою тривожність, і втекти від неї.

Деякі клієнти, щоб|аби| завуалювати свою тривожність і подавити активність консультанта, постійно перебивають його. Це помітно фрустрирует| консультанта, але|та| більшість клієнтів не є|з'являються,являються| досвідченими|дослідними| "переривниками", і консультант легко справляється з|із| ситуацією. Важко в тих випадках, коли насправді клієнт небалакучий і не прагне заповнювати паузи між висловами|висловлюваннями|, проте|однак| відразу перебиває консультанта, коли той починає|розпочинає,зачинає| говорити. Навіть якщо консультант намагається|пробує| заперечити, такий клієнт не зупиняється, як би не чувши його слів. Консультантові тоді слід не вступати в конкуренцію, а різко обірвати клієнта і вказати на неприпустимість|недопустимий| подібної поведінки. Прагнення переривати консультанта може бути обумовлене не цілком|сповна| усвідомленим страхом перед каким-| або питанням або висловом|висловлюванням|. Іноді|інколи| розумно прямо запитати|спитати|, чи розуміє клієнт, що робить|чинить|. Пряме питання допоможе клієнтові усвідомити спосіб своєї поведінки в стані тривожності.

Певна категорія клієнтів захищається від тривожності парадоксальним шляхом|колією,дорогою|. Вони з|із| демонстративною відвертістю розповідають|розказують| про свої турботи і питають|запитують|, що їм робити|чинити|. Так поводяться і з|із| консультантом. Таке підкреслене випинання тривожності, як правило, є|з'являється,являється| проявом|виявом| ворожості, і консультант повинен обернути|звертати| на цю увагу клієнта.

Тривожність може мотивувати опір самому процесу консультування. По суті відбувається|походить| опір усвідомленню внутрішніх конфліктів, а тим самим і посиленню тривожності. Чинячи опір, клієнт прагне контролювати свою відвертість, висловлювати тільки|лише| "цензурированные|" думки|гадки| і відчуття|почуття|, бути якомога|як можна| більш позбавленим індивідуальності, пригнічувати|придушувати| свої відчуття|почуття| по відношенню до консультанта. Зауваження консультанта винні, навпаки, звертати увагу клієнта на те, яким чином він уникає тривожності: "Ви змінили|зраджували| тему бесіди?", "Ви намагаєтеся|пробуєте| перемкнути|переключати| увагу на мене?", "Ви хочете, щоб|аби| я вказав Вам тему вислову|висловлювання|?", "Ми знову повертаємося назад -- Ви прагнете нав'язати мені керівництво бесідою" і тому подібне

Іноді|інколи| тривожність примушує|заставляє| клієнта не тільки|не лише| чинити опір, але і демонструвати ворожість до консультанта, найчастіше в прихованій формі. Клієнт з|із| презирством і сарказмом критикує дурних|безглуздих| консультантів, яких відвідував раніше, розповідає|розказує| історії про помилки психологів і психотерапевтів. Витонченіша форма настання|наступу| на консультанта полягає в прагненні подружитися з|із| ним, щоб|аби| консультант сприймав клієнта не як клієнта, а як друга. Тривожний клиент-| чоловік прагне знайти загальні|спільні| інтереси з|із| консультантом і виступати|вирушати| в ролі його партнера по хобі. З цією метою клієнти приносять поштові марки або інші колекціоновані предмети, прагнучи здійснити обмін, запрошують консультанта на чашку кави або обід і тому подібне Жінки поводяться схожим чином, але|та| з|із| характерною|вдача| для них специфікою -- прагнуть підкреслити свою жіночу привабливість, демонструють материнську або сестринську поведінку, проявляють|виявляють| заклопотаність зовнішнім виглядом і здоров'ям консультанта, що створює у них ілюзію дружніх взаємин. Така поведінка клієнтів направлена|спрямована| на "знищення" консультанта як професіонала; спонукаючими мотивами виступають|вирушають| страх і тривожність, заперечення серйозності проблем. Якщо консультант піддається впливу і дійсно стає "іншому" клієнта, виникає багато серйозних труднощів в консультативному контакті і, можна сказати, консультування як таке закінчується.

Консультуючи тривожних клієнтів, важливо|поважно| знати не тільки|не лише| способи, якими вони маскують свою тривожність, але і засоби|кошти|, за допомогою яких прагнуть позбавитися від неприємної дії тривожності. Цими засобами|коштами| служать механізми психологічного захисту, які вперше|уперше| описали S. Freud| і його дочка A. Freud|. Механізми функціонують автоматично, на несвідомому рівні. Використання захисних механізмів для зменшення тривожності не представляє|уявляє| патології, поки|доки| не стає утрируваним і не починає|розпочинає,зачинає| спотворювати розуміння реальності і обмежувати гнучкість поведінки. Описано багато механізмів психологічного захисту. Охарактеризуємо коротко основні з|із| них:

1. Витіснення. Це процес мимовільного усунення в несвідоме неприйнятних думок|гадок|, спонук|спонукань| або відчуттів|почуттів|. Freud| детально описав захисний механізм того, що мотивованого забуває. Він грає істотну|суттєву| роль у формуванні симптомів. Коли дія цього механізму для зменшення тривожності виявляється|опиняється| недостатньою, підключаються інші захисні механізми, що дозволяють витисненому матеріалу усвідомлюватися в спотвореному вигляді|виді|. Найбільш широко відомо дві комбінації захисних механізмів:

a. витіснення + зсув|зміщення|. Ця комбінація сприяє виникненню фобических| реакцій. Наприклад, нав'язливий страх матери|, що маленька дочка захворіє важкою|тяжкою| хворобою, є захистом проти|супроти| ворожості до дитини|дитяти|, що поєднує|сполучає| механізми витіснення і зсуву|зміщення|;

b. витіснення + конверсія (соматичне символізування). Ця комбінація утворює основу істеричних реакцій.

2. Регресія. За допомогою цього механізму здійснюється неусвідомлене сходження на раніший рівень пристосування, що дозволяє задовольняти бажання. Регресія може бути частковою, повною|цілковитою| або символічною. Більшість емоційних|емоціональних| проблем мають регресивні риси|межі|. У нормі регресія виявляється в іграх, в реакціях на неприємні події (наприклад, при народженні другої дитини|дитяти| малюк|маля| первісток перестає користуватися туалетом, починає|розпочинає,зачинає| просити|прохати| соску і тому подібне), в ситуаціях підвищеної відповідальності, при захворюваннях (хворий вимагає підвищеної уваги і опіки). У патологічних формах регресія виявляється при психічних хворобах, особливо при шизофренії.

3. Проекція. Це механізм віднесення до іншої особи|обличчя,лиця| або об'єкту думок|гадок|, відчуттів|почуттів|, мотивів і бажань, які на свідомому рівні індивід у себе відкидає. Нечіткі форми проекції виявляються в повсякденному житті. Багато хто з|із| нас абсолютно|цілком| некритичний до своїх недоліків|нестач| і з|із| легкістю помічають їх тільки|лише| у|біля,в| інших. Ми схильні винити|винуватити| що оточують у власних бідах|лихах|. Проекція буває і шкідливою, тому що|бо| приводить|призводить,наводить| до помилкової інтерпретації реальності. Цей механізм часто спрацьовує у|біля,в| незрілих і ранимих осіб|особистостей|. У випадках патології проекція приводить|призводить,наводить| до галюцинацій і марення|маячні|, коли втрачається|розгублює| здатність|здібність| відрізняти фантазії від реальності.

4. Інтроєкция. Це символічна интернализация| (включення|приєднання|) людини або об'єкту. Дія механізму протилежна проекції. Інтроєкция виконує дуже важливу|поважну| роль в ранньому розвитку особи|особистості|, оскільки на її основі засвоюються батьківські цінності і ідеали. Механізм актуалізується під час трауру, при втраті близької людини. За допомогою интроекции| усуваються відмінності між об'єктами любові|кохання| і власною особою|особистістю|. Деколи|почасти| замість озлобленості|розлютованості,розлюченості| або агресії по відношенню до інших людей принизливі спонуки|спонукання| перетворюються на самокритику, самообесценивание|, тому що|бо| відбулася интроекция| обвинуваченого. Таке часто зустрічається при депресії.

5. Раціоналізація. Це захисний механізм, реабілітовуючий думки|гадки|, відчуття|почуття|, поведінку, які насправді неприйнятні. Раціоналізація -- найпоширеніший механізм психологічного захисту, тому що|бо| наша поведінка визначається безліччю чинників|факторів|, і коли ми пояснюємо|тлумачимо| його найбільш прийнятними|допустимими| для себе мотивами, то раціоналізували. Несвідомий механізм раціоналізації не слід змішувати з|із| навмисними|умисними| брехнею, обманом або удаванням. Раціоналізація допомагає зберігати самоповагу, уникнути відповідальності і провини|вини|. У будь-якій раціоналізації є|наявний| хоч би|хоча би| мінімальна кількість правди, проте|однак| в ній більше самообману, тому вона і небезпечна.

6. Інтелектуалізація. Цей захисний механізм припускає|передбачає| перебільшене використання інтелектуальних ресурсів в цілях усунення емоційних|емоціональних| переживань|вболівань| і відчуттів|почуттів|. Інтелектуалізація тісно пов'язана з раціоналізацією і підміняє переживання|вболівання| відчуттів|почуттів| роздумами про них (наприклад, замість реальної любові|кохання| -- розмови про любов|кохання|).

7. Компенсація. Це несвідома спроба подолання|здолання| реальних і уявних недоліків|нестач|. Компенсаторна поведінка універсальна, оскільки досягнення статусу є|з'являється,являється| важливою|поважною| потребою майже всіх людей. Компенсація може бути соціальне прийнятною|допустимою| (сліпою стає знаменитим музикантом) і неприйнятною (компенсація низького зростання|зросту| -- прагненням до влади і агресивністю; компенсація інвалідності -- грубістю і конфліктністю). Ще виділяють пряму компенсацію (прагнення до успіху в свідомо програшній області) і непряму компенсацію (прагнення утвердить| себе в іншій сфері).

8. Реактивне формування. Цей захисний механізм підміняє неприйнятні для усвідомлення спонуки|спонукання| гіпертрофованими, протилежними тенденціями. Захист носить двуступенчатый| характер|вдачу|. Спочатку витісняється неприйнятне бажання, а потім посилюється|підсилюється| його антитеза. Наприклад, перебільшена опіка може маскувати відчуття|почуття| відкидання, перебільшена солодкувата і ввічлива поведінка може приховувати ворожість і тому подібне

9. Заперечення. Це механізм відкидання думок|гадок|, відчуттів|почуттів|, бажань, потреб або реальності, які неприйнятні на свідомому рівні. Поведінка таке, немов|немовби| проблеми не існує. Примітивний механізм заперечення більшою мірою характерний|вдача| для дітей (якщо заховати голову під ковдрою, то реальність перестане існувати). Дорослі часто використовують заперечення у випадках кризових|кризисних| ситуацій (невиліковна хвороба, наближення смерті, втрата близької людини і тому подібне).

10. Зсув|зміщення|. Це механізм напряму|направлення| емоцій від одного об'єкту до прийнятнішої|допустимої| заміни. Наприклад, зсув|зміщення| агресивних відчуттів|почуттів| від працедавця|роботодавця| на членів сім'ї або інші об'єкти. Зсув|зміщення| виявляється при фобических| реакціях, коли тривожність від прихованого в несвідомому конфлікту переноситься на зовнішній об'єкт.

У психологічному консультуванні ми, як правило, стикаємося з використанням непридатних захисних механізмів для подолання|здолання| тривожності.

Дуже важливо|поважно| дозволити клієнтові виговоритися і виразити|виказувати,висловлювати| свою тривожність, тому що|бо| неспокійний клієнт мало що чує, до нього не доходять напучення консультанта. Невисловлена тривожність безмежна|необмежена|. Коли вона "одягається" в словесну оболонку, то фіксується в межах слів і стає об'єктом, який може "побачити" як клієнт, так і консультант. Відбувається|походить| значне зменшення дезорганизующей| сили тривожності. Отже, з|із| тривожним клієнтом необхідно обговорювати його стан|достаток|. Не можна забувати, що ми маємо справу|річ| по суті з|із| прихованими в несвідомому відчуттями|почуттями|, тому марно тиснути|давити| на клієнта, щоб|аби| він швидше|скоріше,скоріш| назвав|накликав| причини своєї тривожності. Консультант повинен проявити|виявляти| розуміння і терпимість. Не треба також піддаватися спокусі міркувати про стреси і напругу|напруження|, властиві нашому часу. Це зазвичай|звично| не зачіпає страждань конкретного клієнта. Людині, що роздирається внутрішнім, невербализируемым| конфліктом, не слід відмовляти в допомозі із-за нібито екзистенціальної природи його тривожності. Екзистенціальна тривога існує, проте|однак| більшість клієнтів звертаються|обертаються| не із-за неї.

3 Консультування вороже настроєних|налагоджених| і агресивних клієнтів

Немало проблем в консультуванні створюють негативно настроєні|налагоджені| або відкрито|відчиняти| ворожі (що зустрічається рідше) клієнти. Консультанти по-різному реагують на таких клієнтів: одні на ворожість відповідають дратівливістю і ворожістю; інші прагнуть проявити|виявляти| люб'язність і дружність, намагаючись|пробувати| набудувати|настроїти| клієнтів в свою користь і пояснити|тлумачити| відсутність підстав для озлобленості|розлютованості,розлюченості|; треті ігнорують стан|достаток| клієнтів, поводяться так, як ніби нічого не трапилося. Можливо, в деяких випадках корисно розсердитися на клієнта, проте|однак| ще важливіше|поважний| зрозуміти причини його стану|достатку|. Клієнтові треба сказати, що він здається|видається| вороже настроєним|налагодженим| і злим. Деколи|почасти| поняття "озлобленість|розлютованість,розлюченість|" і "ворожість" представляються дуже|занадто| сильними для характеристики, тому свої вислови|висловлювання| слід формулювати не так|настільки| категорично. Наприклад: "Ви здаєтеся|видаєтеся| чимось незадоволеним|невдоволеним|", "Ви розчаровані?", "Чи не хочете Ви щось сказати?", "Це звучить, ніби Ви розсерджені" і тому подібне Якщо консультант тільки|лише| підозрює|підозріває| клієнта у ворожості, він може уточнити: "Що відбулося?", "Я що-небудь неправильно сказав або зробив?". У будь-якому випадку|в будь-якому разі|, зіткнувшись з|із| ворожістю клієнта, не варто поводитися так, немов|немовби| звалився|рухнув| мир|світ|. Зрозуміло, не можна з|із| насмішкою|кепкуванням| або презирством дивитися на клієнта -- його ворожість завжди слід трактувати серйозно, тому що|бо| вона заважає|мішає| терапевтичній взаємодії.

Причини незадоволеності|незадоволення| клієнта можуть бути простими - не подобається вигляд|вид| або слова консультанта, консультант дуже|занадто| молодий і тому подібне Причини, як правило, існують. Щоб|аби| розібратися в підоснові озлобленості|розлютованості,розлюченості| клієнта і ефективно реагувати на неї, консультант повинен розуміти основні риси|межі| цього стану|достатку|.

Перш за все|передусім|, злість не є|з'являється,являється| чимось патологічним або незвичайним|незвичним|. Кожен зрідка сердиться|гнівається| або, точніше кажучи, здатний|здібний| розсердитися. Немає такої життєвої ситуації, в якій не могли б виявитися відчуття|почуття| злості|злоби|, зла думка|гадка| або дія. Деякі здійснювані|скоювати,чинити| в житті справи|речі| також, хоч в малому ступені|мірі|, мотивовані злістю|злобою|. Ворожість має свій сенс|зміст,рація| -- вона є|з'являється,являється| засобом|коштом| самозахисту, крім того, вона значно действеннее|, чим страх. Інакше кажучи, злість є|з'являється,являється| не тільки|не лише,не те що| сигналом, застережливим|запобіжним| про небезпеку, подібно до тривожності і страху, але і відчуттям|почуттям|, що обумовлює|зумовлює| самозахист, вона породжує агресивність.

Консультантові важливо|поважно| знати походження озлобленості|розлютованості,розлюченості|.

Причини озлобленості|розлютованості,розлюченості| кожного клієнта приховані в його життєвих обставинах. Злість "історична", тобто має своє минуле, у кожної людини неповторне. Протягом життя, особливо в дитячі роки, формується індивідуальний "стиль ворожості", тобто із-за чого ми злимося, як накопичується і зганяється злість. Одні клієнти сердяться|гніваються|, коли консультант говорить наказовим тоном; інші -- коли ясно і точно не указує|вказує|, що робити|чинити|; треті -- коли ставить багато особистих|особових| питань, тому що|бо| це здається|видається| їм зайвою|надмірною| цікавістю. Схожі обставини одних клієнтів роблять|чинять| ворожими, інших -- ні. В основному ці відмінності обумовлені своєрідністю життєвого досвіду|досліду|. Консультантові нелегко в достатній мірі прослідкувати|прослідити| індивідуальну історію озлоблення клієнта, проте|однак| найважливіше|поважний| зрозуміти, що злість головним чином "привнесена" в консультування і безпосередньо|прямо| не пов'язана з тим, що говорить і робить|чинить| консультант. Іноді|інколи| в конкретний момент консультант безпосередньо "заміщає" якусь|деяку| людину або ситуацію з|із| минулого життя. Коли клієнт, особливо на початку консультування, ворожий, підозрілий, злий, консультант повинен знати, що джерело цих відчуттів|почуттів| знаходиться|перебуває| усередині|всередині| самого клієнта. Нерідко|незрідка| консультант схильний звинувачувати себе, оскільки йому здається|видається|, що клієнти завжди поважають|шанують| хорошого|доброго| консультанта і ніколи не повинні злитися на нього. Це невірно -- злість є|з'являється,являється| універсальним відчуттям|почуттям|, і не слід живити|почувати| ілюзій з приводу відсутності ворожості при хорошому|доброму| консультуванні. Вона може виникнути і виникає. Необхідно знати інше -- консультант, по відношенню до якого клієнт не може вільно виражати|виказувати,висловлювати| свою незадоволеність|незадоволення| або злість, -- поганий консультант.

У консультуванні слід мати на увазі, що іноді|інколи| злість приховує тривожність. У таких випадках необхідно допомогти клієнтові розібратися в його справжніх відчуттях|почуттях| і таким чином трансформувати ворожість.

Хоча консультантові нелегко залишатися спокійним при зіткненні|сутичці| з|із| озлобленістю|розлютованістю,розлюченістю| клієнта і вислуховувати|вислухувати| неприємні речі про себе, проте|однак| не треба забувати, що відповідати ворожістю -- означає|значить| провокувати ще більшу ворожість.

Консультант зобов'язаний усвідомити свої відчуття|почуття| в подібних ситуаціях, ідентифікувати свою незадоволеність|невдоволення|, щоб|аби| ефективніше допомогти клієнтові подолати|здолати| його озлобленість|розлютованість,розлюченість|. Коли на ворожість клієнта ми не відповідаємо недоброзичливістю, кінець кінцем|зрештою|, збільшується обопільне розуміння, зростає співпраця|співробітництво| в досягненні загальних|спільних| цілей.

Існує велика різниця між озлобленістю|розлютованістю,розлюченістю| клієнта, що виникає в процесі консультування, і прямими образами в адресу консультанта. До образ консультант у жодному випадку|ні в якому разі| не повинен залишатися толерантним, оскільки|тому що| вони шкодять також самому клієнтові. Зазвичай|звично| агресія по відношенню до консультанта виражається|виказує,висловлює| побічно. Один з варіантів такої поведінки - осуд колег консультанта, з|із| якими клієнт зустрічався раніше. Іноді|інколи| претензії бувають справедливі, оскільки не всі психологи і психотерапевти досконалі|довершені| і етичні в своїй поведінці. Але|та| в більшості випадків повідомляється або повна|цілковита| неправда, або дуже спотворена інформація. По суті, таким чином, клієнт вимушує|змушує| консультанта погодитися з|із| ним або провокує дискусію. Обидві лінії поведінки неприйнятні. Консультант відчуває себе незатишно, а клієнт чекає відповіді. У таких випадках слідує|прямує|, не конкретизуючи своєї позиції, просто дати клієнтові можливість|спроможність| повніше|цілковитий| поділитися своїми переживаннями|вболіваннями|. Що стосується неконтрольованої ворожості до консультанта, нагадаємо широко поширений міф про особливу небезпеку консультування психічно хворих. Насправді реальну небезпеку представляють|уявляють| лише небагато такі хворі (страждаючі параноїдною шизофренією, манією, органічними порушеннями психіки). Більшість з|із| них все-таки контролюють свою агресивність. Проте|однак| при виникненні небезпечної ситуації консультантові не потрібно демонструвати недоречний героїзм. Залишаючись спокійним і не загрожуючи|погрожувати| клієнтові, слід сказати, що агресивна поведінка неприпустимо|недопустимий| і у разі потреби будуть прийняті дисциплінарні заходи. У повчанні не повинна звучати ворожість. Зазвичай|звично| критичні клієнти упокорюються|гамують| з|із| обмеженнями, тому що|бо| самі стурбовані наслідками своєї поведінки.

Набагато частіше в консультуванні зустрічається прихована ворожість, яку консультант мимоволі|невільний| відчуває. Справитися|впоратися| з|із| нею складніше, ніж з|із| відвертою агресивністю. Більшість клієнтів бувають не готові до ідентифікації прихованої ворожості, та і консультантові небезпечно перетворювати приховану ворожість на відкриту|відчиняти|. Проте|тим не менше|, якщо в бесіді з|із| клієнтом ми відчуємо щось недобре, слід допомогти йому вербализовать| свої переживання|вболівання|, відкрито|відчиняти| виразити|виказувати,висловлювати| їх, тому що|бо| будь-які невиражені|виказувати,висловлювати| сильні емоції, особливо негативні|заперечні|, дезорганізовуватимуть логічне мислення і поведінку, сприяють виникненню психосоматичних симптомів і утрудняють процес консультування.

Висновок

Таким чином, нами була вивчена література з питання консультування тривожних, вороже настроєних|налагоджених| і агресивних клієнтів. Отримана|одержувати| інформація викладена в трьох розділах. Перший розділ присвячений проблемам виникнення тривожності, механізмам виникнення, симптомам і ознакам її виникнення. У другому розділі висвітлені особливості консультування тривожних клієнтів. Третій розділ повністю|цілком| присвячений питанням консультування вороже настроєних|налагоджених| і агресивних клієнтів. З вивченої проблеми складений глосарій.

Глосарій

Агресія - індивідуальна або колективна поведінка або дія, направлена|спрямована| на нанесення фізичної або психічної шкоди або на знищення іншої людини або групи.

Агресивність - стійка межа особи|особистості|, готовність до агресивної поведінки.

Базальна ворожість - відчуття|почуття| злості у дитини|дитяти| по відношенню до тим (наприклад, до батьків), хто відкидає його або погано з|із| ним поводиться.

Базальна тривога - всепроникающее| відчуття|почуття| самоти|самітності,самотності| і ізоляції на ворожому світі.

Базальна довіра|довір'я| - внутрішнє відчуття, що соціальний мир|світ| - це безпечне і стабільне місце, а опікаючі люди дбайливі і надійні.

Психологічний бар'єр - психічний стан|достаток|, що виявляється як неадекватна пасивність, що перешкоджає виконанню тих або інших дій.

Боязнь - стан|достаток| очікування|чекання| небезпеки і підготовки до неї.

Внутрішній конфлікт - зіткнення|сутичка| протилежних ціннісних орієнтацій особи|особистості|, її потреб, інтересів, прагнень.

Та, що генералізує - процес, в результаті|унаслідок,внаслідок| якого суб'єкт відтворює поведінкову реакцію у відповідь на всі подразники або ситуації, схожі з|із| подразником безумовним або ситуацією, в якій проводилося|виробляло,справляло| підкріплення|підмога|.

Гнів - емоція незадоволеності|незадоволення| яким-небудь явищем, вираз|вираження| різкий негативного|заперечного| відношення|ставлення| до нього.

Психологічна захищеність - відносне стійке позитивне емоційне|емоціональне| переживання|вболівання| і усвідомлення індивідом можливості|спроможності| задоволення основних потреб і забезпеченості власних прав в будь-якій, навіть несприятливій ситуації, і при виникненні обставин, що можуть блокувати або утруднити їх реалізацію.

Моральна тривога - відчуття|почуття| сорому і провини|вини|, випробовувані|відчувати| індивідуумом, коли його эго| загрожує покарання|наказання| з боку супер-эго|.

Психічна напруженість - психічний стан|достаток|, обумовлений передбаченням несприятливого розвитку подій.

Очікування|чекання| - віра людини в те, що певне підкріплення|підмога| матиме місце залежно від специфічної поведінки в специфічній ситуації.

Відвертість переживанню|вболіванню| - здатність|здібність| людини переживати те, що відбувається|походить| усередині|всередині| нього, без відчуття|почуття| загрози|погрози|; протилежне поняття - захист.

Психічна стійкість - збереження|зберігання| продуктивного функціонування психіки в короткочасній або тривалій напруженій ситуації.

Реалістична тривога - емоційна|емоціональна| відповідь, викликана|спричиняти| загрозою|погрозою| або сприйняттям реальних небезпек в зовнішньому оточенні.

Співчуття - прояв|вияв| чуйного, співчутливого відношення|ставлення| до негативних|заперечних| переживань|вболівань| іншої людини.

Тривога - емоційний|емоціональний| стан|достаток|, що виникає в ситуаціях невизначеної|неозначеної| небезпеки і виявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій.

Тривожність (готовність до страху) - полягання|достаток| доцільного підготовчого підвищення сенсорної уваги і моторної напруги|напруження| в ситуації можливої небезпеки, що забезпечує відповідну реакцію на страх.

Бібліографічний список

1. Нельсон-джоунс Р. Теорія і практика консультування. Спб: Пітер, 2002.

2. Клінічна психологія./Под ред|. Перре М., Бауманна У|біля,в|. СПБ: Пітер, 2002.

3. АБРАМОВАГ. С. Практікум по психологічному консультуванню. - Екатерінбург,1995.

4. Меньшиков в.Ю. Введення|вступ| в психологическоеконсультирование|. -М|., 1998.

5. Мей Р. Іськусство психологічного консультування.- М., 1994.

6. Папуш М. Практічеськая психотехніка. - Спб., 1997.

7. Лестер Тобіас. Психологічне консультування і менеджмент. М.: Клас, 1997.

8. Психологічний словник./Под ред|. Неймера ю.Л. Ростов-на-Дону|: Фенікс, 2003.

9. Хьелл, Зіглер. Теорії особи|особистості|. Спб: Пітер, 2002.