p align="left">З їх числа можна виділити 3 варіанти, що відрізняються вірогідно більш високими значеннями поширеності, ніж інші, а саме - синдром Да Коста (СДК, кардіоневроз), синдром гіпервентиляції (СГВ) і синдром роздратованого кишечнику (СРК). Статистично достовірна перевага СДК, СГВ і СРК відзначається як у загальній вибірці (4,7%, 2,1% і 2,8% відповідно проти 1,8% для інших СВД у сумі), так і серед пацієнтів багатопрофільного стаціонару (1,8%, 0,6% і 1,0 відповідно проти 0,5% для інших СВД у сумі) і поліклініки (15,6%, 7,3% і 9,7% відповідно проти 6,1% для інших СВД у сумі). Отримані дані в цілому погодяться з результатами інших епідеміологічних досліджень, автори яких також відзначають найбільшу поширеність зазначених вище трьох варіантів СВД.

Результати оцінки рівня освіти у свою чергу свідчать про відмінність пацієнтів зі СВД від усієї вивченої вибірки. Частка хворих на СВД із вищою освітою вірогідно перевершує аналогічний показник у загальній вибірці: 50,8% проти 38,1% (p<0,01). За іншими показниками освіти достовірних розходжень не встановлене.

Ряд достовірних відмінностей встановлений і в результаті оцінки розподілу показників професійної зайнятості. Пацієнтів зі СВД відрізняють більш високі частки осіб, зайнятих розумовою і висококваліфікованою працею: науковці (4,3% проти 2,6% у загальній вибірці; p<0,05), керівники (8,7% проти 3,8% у загальній вибірці; p<0,05), фахівці (30,4 % проти 11,1 % у загальній вибірці; p<0,001) і службовці (13,0% проти 9,9% у загальній вибірці; p<0,05). У той же час серед хворих на СВД значно рідше зустрічалися особи, зайняті низькокваліфікованою фізичною працею (4,3 % проти 5,9 % у загальній вибірці; p<0,05), а також не зайняті трудовою діяльністю з будь-яких причин (4,3 % проти 42,8 % у загальній вибірці; p<0,001).

Незважаючи на більш сприятливі показники працездатності, пацієнти зі СВД менш благополучні в сімейному житті. Частка самотніх серед хворих СВД вірогідно перевищує ті ж показники в загальній вибірці. Відсоток СВД, що складаються в шлюбі в групі, менше, ніж у загальній вибірці (44,2% проти 54,7%; p < 0,05), при цьому зросте частка розведених (15,3% проти 8,6%; p < 0,05) і неодружених (15,3% проти 8,6%; p < 0,05) пацієнтів.

Узагальнюючи представлені дані дослідження СФР у поліклінічній практиці можна сформувати наступне.

СФР характеризуються високою поширеністю в загальмедичній практиці, що досягає у вивченій вибірці 11,4%. Найбільше часто зустрічаються 3 варіанти СВД - СДК (4,7%), ГВС (2,1%) і СРК (2,8%), тоді як сумарна частка пацієнтів з іншими СФР складає лише 1,8%.

У загальмедичній мережі пацієнти з соматоформною вегетативною дисфункцією накопичуються переважно в амбулаторній мережі (38,7% від усіх пацієнтів поліклініки) і в значно меншому ступені серед хворих багатопрофільного стаціонару (4,0%).

Пацієнти зі СВД складають окрему групу серед досліджених хворих загальмедичної практики, що відрізняється більш молодим віком (у середньому на 5 років молодше), пропорцією хворих жіночої і чоловічої статі (приблизно 2/1 проти 1/1), рівнем освіти (вірогідно більш високий відсоток осіб з вищою освітою) і професійної діяльності (переважають особи, зайняті висококваліфікованою працею) і вірогідно більш сприятливими показниками працездатності.

Особливості діагностики, клінічної структури соматоформних розладів і підходів до їх терапії в умовах багатопрофильної загальносоматичної поліклініки такі.

Найпоширенішими психопатологічними проявами (симптомами) непсихотичного регістру у хворих на СФР були: 1) дратівливість, нестриманість (64,5±1,7%); 2) швидка втомлюваність (60,2±1,6%); 3) загальна слабкість (60,1±1,6%); 4) головний біль, відчуття важкості в голові (49,4±1,8%); 5) утруднене засипання (47,0±1,8%); 6) тривожність (48,6±1,8%); 7) хворобливо знижений настрій (44,3±1,8%).

За механізмом виникнення СФР виявилися неоднорідними і серед них можна було виділити 4 основні форми: 1) реакції психічної дезадаптації (РПД), що виникли у хворих в результаті поточних психологічних впливів, в тому числі і соматичного страждання -- 54,6±1,7%; 2) соматоформний астенічний симптомокомплекс (САСК) -- 17,2±1,3%; 3) гострі невротичні розлади (ГНР), які виникали в результаті перенесених психотравм -- 11,7±1,2%; 4) невротичні розлади із затяжним перебігом (НРЗП), на фоні яких виникали СФР -- 16,5±1,4%.

Експериментально-психологічне дослідження дозволило встановити, що у хворих на СФР надзвичайно поширеними є низькі показники активності (70,4±1,5%), настрою (93,1±0,7%) і, особливо, самопочуття (98,6±0,9%). Достовірно частіше низькі показники настрою відзначалися у хворих з РПД (96,9±0,6%), активності - у хворих з ГНР і САСК (відповідно 86,0±3,6% і 85,8±2,7%), а низькі показники самопочуття з приблизно однаковою частотою зустрічалися при всіх формах непсихотичних порушень психіки (93,7±1,1% -- 90,1±2,1%).

Для більшості хворих на СФР притаманним був високий рівень особистісної (64,9±1,6%) і реактивної (64,7±1,9%) тривожності, особливо для хворих з ГНР (відповідно 81,4±4,1% і 76,4±5,2%) та САСК (відповідно 81,7±3,2% і 72,9±3,5%).

Серед хворих на СФР більш, ніж вдвічі переважали інтроверти (68,8±1,5% проти 31,2±1,5%). Це переважання було найбільш вираженим у хворих із САСК (74,9±3,6% проти 25,1±3,6%). По нозологічних групах переважання інтровертів виявилося найбільш притаманним хворим на СВД шлунково-кишкового тракту (76,6±3,1%), найменш - хворим на СВД серцево-судинної системи (57,7±3,4%).

Найбільша глибина астенії об'єктивно підтверджувалася у хворих на СФР з НРЗП, які виконували найменшу кількість простих арифметичних операцій (79,6±1,34%) і при цьому допускали найбільшу кількість помилок (2,76±0,25%), а також у хворих із САСК (відповідно 81,6±1,36% і 1,96±0,14%). У пацієнтів же з ГНР дані об'єктивізації глибини астенії підтверджували наявність синдрому дратівливої слабкості (більша кількість операцій -- 85,9±1,61% з більшою ж кількістю помилок -- 2,21±0,21%).

В цілому для хворих на СФР характерною виявилася майже однакова представленість блоків реагування на хворобу з інтра- та інтерпсихічною соціальною дезадаптацією (відповідно 22,7±0,7% та 26,5±0,8%), при вдвічі меншій представленості блоку типів реагування без соціальної дезадаптації (11,6±0,6%). Разом з тим, у хворих на СФР із САСК блок типів реагування з інтрапсихічною дезадаптацією достовірно превалював над блоком з інтерпсихічною дезадаптацією (34,5±1,4% проти 30,6±1,6%), а у пацієнтів з РПД та ГНР - навпаки (22,9±1,5% проти 15,8±1,1%).

Усереднений тип реагування на хворобу пацієнтів взагалі можна було визначити, як “сенситивно (42,0±1,7%)-неврастено (31,9±1,7%)-тривожний (25,6±1,6%)”, однак при кожній формі непсихотичних порушень психічної сфери він мав свої особливості. У пацієнтів з РПД він мав формулу: “сенситивно (35,1±2,2%)-тривожно (25,7±2,0%) - паранойяльний (23,9±2,0%)”, із САСК - “неврастено (49,6±4,1%)-сенситивно (48,2±4,1%)-тривожний (37,6±3,9%)”, з ГНР - “сенситивно (63,6±5,1%)-неврастено (45,6±5,3%)-паранойяльний (41,1±4,5%)”, з НРЗП - “сенситивно (43,6±4,5%)-егоцентрично (41,2±4,5%)-неврастенічний (40,3±4,2%)”.

В нозологічних групах найвища питома вага типів реагування на хворобу з явищами інтра- та інтерпсихічної соціальної дезадаптації відзначалася у хворих на СВД серцево-судинної системи і захворювання шлунково-кишкового тракту (відповідно 93,9±0,9% і 89,7±1,4%), менша - у пацієнтів із СВД органів дихання (відповідно 83,3±1,5% і 83,4±1,5%).

За даними модифікованої методики незакінчених речень “відношення до хвороби” виявилося найбільш психотравмуючою сферою міжособистісних відношень хворих на СФР, і займало перше місце за рівнем психотравматизації (1,481±0,013 бали) серед 16-ти сфер опитувальника з відривом в 1,5 рази від найближчої сфери “цілі” (0,899±0,011 бали).

Найвищий загальний рівень психотравматизації відзначався у хворих з ГНР (8,521±0,527 бали), дещо менший - у хворих із САСК (7,692±0,284 балів), ще менший - у хворих з НРЗП та РПД (відповідно 6,652±0,361 і 6,164±0,176 балів). Однак питома вага хвороби в загальному рівні психотравматизації була найвищою у хворих із САСК (63,8±4,0%), суттєво меншою - у хворих з РПД та НРЗП (відповідно 55,9±2,3% і 57,6±4,5%), а у пацієнтів із ГНР - найнижчою (50,4±5,3%).

За допомогою опитувальника О.І. Сердюка встановлено, що 56,3±1,6% хворих на СФР відзначають негативний вплив хвороби на їхній соціальний статус. Достовірно найвищий рівень соціалізації в цілому зареєстровано в сфері “матеріальні збитки від хвороби” (4,01±0,01 балів), “обмеження відчуття сили та енергії (3,46±0,01), “обмеження у вільному часі” (3,34±0,01), “обмеження у втіхах, задоволеннях” (3,19±0,01), “обмеження у професійному рості” (3,23±0,01). При цьому найбільшими показники соціалізації були у хворих із САСК (3,11±0,05 бали), високій рівень соціалізації хвороби виявився характерним також для хворих з ГНР та НРЗП (відповідно 3,04±0,09 і 3,03±0,22 бали), достовірно найнижчий рівень соціалізації реєструвався у хворих з РПД (2,59±0,03).

З метою визначення кількісних критеріїв для проведення диференціальної діагностики реакцій психічної дезадаптації та невротичних розладів було застосовано дисперсійний аналіз факторів формування непсихотичних розладів у 16 хворих на СФР з РПД та 34 - з НР.

3.3 Психологічні характеристики хворих із судинними хворобами

Хворий К. Чоловік 42 років із вищою фаховою освітою. Одружений був, дітей немає. Знаходиться у стані надмірної дратівливості. Уже три роки не працює. Переніс декілька операцій на серцево-судинній системі. Останнім часом почалися значні ускладнення з серцем, напади різкого та сильного болю.

Дружина Світлана 43 років. Єдиною близькою людиною для нього є дружина, яка заміняє йому і подругу і терпить різкі зміни настрою - від смутку до лютого гніву.

Запропоновані обставини: дружина звертається до психолога з проханням пом'якшити і полегшити реальну ситуацію, знизити дратівливість чоловіка і тим самим допомогти. Робота може вестися в напрямку прийняття хвороби пацієнтом і його дружиною, зі страхом смерті й оптимізацією міжособистісних відносин.

Хвора В. Жінка 50 років приємної зовнішності, у минулому педагог з двома вищими освітами. Два роки тому перенесла складну хірургічну операцію на серці. Крім того, страждає на бронхіальну астму. Впевнена, що після операції ставлення чоловіка до неї дуже змінилося, хоч зовні все нібито гаразд. Відчуває, що чоловік все більш віддаляється від неї і досі разом з нею тільки через її стан здоров'я. Зараз знаходиться у стані глибокого стресу, бо дізналась, що в чоловіка є інша жінка, значно молодша за неї. Ще більше замкнулася в собі, не впевнена як краще діяти.Чоловік пацієнтки. 56 років, добрий турботливий. Рік як на пенсії, майже весь час присвячує роботі в садибі та хворій жінці. Вже давно зустрічається з жінкою 42 років і має до неї глибокі почуття. Але не хотів би завдавати болю своїй дружині, з якою разом прожили майже 30 років. Інша жінка нічого не вимагає від нього, отже, він не поспішає з прийняттям важливого рішення.

Дочка пацієнтки. 30 років, заміжня, має сина 10 років та доньку-немовля, з якою сидить вдома в декретній відпустці. Тільки останні 5 років живе з чоловіком та дітьми окремо від батьків. Давно дізналася, що батько зраджує матір. Не розуміє чому матір досі мириться з цим. До батька ставиться неприховано негативно, відкрито звинувачує його в погіршенні стану здоров'я матері. Впевнена, що батько ніколи її з матір'ю не любив по справжньому. Зла на батька через те, що має сплачувати лікування для матері, оскільки він "не спроможний забезпечувати свою дружину". За характером неврівноважена та образлива.

Чоловік дочки. Молодий чоловік 32 років, любить свою дружину, сам забезпечує свою сім'ю. Підтримує дружину в її ставленні до її власних батьків. Ще складніша ситуація між його сім'єю та його батьками. За ініціативою дружини припинено будь-які стосунки з батьками чоловіка. Ззовні ця ситуація його влаштовує, але насправді він дуже стомився від нескінченних конфліктів і суперечок.

Психолог.

Місце події: онкологічна клініка, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Пацієнтка звертається до психолога із проханням допомогти вирішити складну життєву кризу, що сталася в її сім'ї, та прийняти важливе рішення, яке б принесло їй полегшення.

Хвора О. Молода жінка 38 років. Одружена три роки, цінує та кохає свого чоловіка. Хвора тільки-но перенесла хворобу - інфаркт міокарду, після виходу з лікарні пройшло три місяці. Після цього вона дізнається про те, що вона вагітна. Ольга та її чоловік вже давно мріяли мати дітей, але лікарі не радять їй зберігати вагітність, потрібно штучно перервати її (хвороба може негативно вплинути на її здоров'я та здоров'я майбутньої дитини). Ольга не погоджується з порадою лікарів, а бажає спробувати народити дитину. Чоловік підтримує думку Ольги, з приводу цього постійно конфліктують з матір'ю.

Чоловік Ольги. Дмитро. 30 років. Кохає свою дружину. Зрадів, коли дізнався про вагітність дружини, підтримує її думку, що потрібно спробувати народити дитину.

Мати Ольги. 53 роки. Турбується за здоров'я своєї доньки і підтримує думку лікарів, що потрібно перервати вагітність. Вважає, що донька та її чоловік не повинні поспішати та ризикувати, все їхнє життя попереду. З цього приводу постійно конфліктує з донькою та її чоловіком (які, на її думку, не розуміють всієї проблеми).

Психолог.

Місце події: лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини:

Мати постійно конфліктує з донькою та її чоловіком, наполягає на тому, щоб донька звернулася до медичного психолога і спробувала владнати проблему.

Володимир Григорович. Чоловік 46 років, атлетичної статури, сильний, спритний. У минулому займався мотоболом. Після того, як залишив спорт, набрав зайвої ваги, почав палити, вживати алкоголь. Оптиміст по натурі, веселий, комунікабельний, холеричний за темпераментом. Обіймає посаду завідувача хірургічним відділенням у міській лікарні, любить свою роботу, багато працює. Володимир одружений, має двох дорослих дітей - дочку та сина, які мають власні сім'ї й живуть окремо від батьків.

Одного разу з ним стався серцевий напад, лікарі швидкої допомоги діагностували широкий інфаркт міокарда. На щастя, Володимир був врятований колегами, довгий час проходив лікування і реабілітацію.

Зараз знаходиться у стані тяжкої депресії, через те, що лікарі обмежили його в роботі, фізичній діяльності, статевих стосунках та вживанні звичних доз алкоголю. Відчуває розпач, не бачить смислу жити далі, не хоче бачити нікого.

Дружина Володимира, його однолітка, чуйна, доброзичлива жінка. Свій шлюб завжди вважала щасливим, пишається своїм чоловіком. Зараз страждає, відчуває збентеження: хвороба чоловіка є несподіваною для неї, тому що Володимир ніколи не скаржився на здоров'я. Вона прагне весь час бути біля коханого чоловіка і не розуміє, чому він не хоче бачити її зараз і відштовхує піклування.

Психолог.

Місце події: міська клінічна лікарня, кабінет психолога.

Запропоновані обставини: Дружина Володимира звертається до психолога із запитом знайти контакт із чоловіком, допомогти йому знайти сенс у нинішньому житті.

Марія Іванівна. Жінка 48 років, заміжня, живе разом з чоловіком та сином. Працює бухгалтером у приватній фірмі. Місця роботи ніколи не міняла. Страждає гіпертонічною хворобою, яка стала стрімко розвиватися вісім років тому. Артеріальний тиск став різко підвищуватися (до 200/110 мм рт ст при індивідуальній нормі - 170/80 мм рт ст), з'явилась задишка, запаморочення.

Лікування Марія Іванівна проходить дома. Дуже боїться втратити прихильність родини і близьких людей, у тому числі і роботу. Постійно знаходиться в напрузі, часто проявляє агресивність, дратливість. У дитинстві була агресивною дитиною. Марія Іванівна відповідальна, працелюбна, поступлива людина, але постояти за себе не може.

Чоловік Марії Іванівни, 59 років, працює електриком на заводі «Запоріжсталь». Запальний, дратівливий і одночасно поступливий та безініціативний. Прислухається до порад дружини і приймає важливі рішення разом з нею. У ситуації хвороби дружини налаштований на боротьбу.

Син Марії Іванівни - 24 роки. Вчиться у ЗНТУ. Живе з батьками, не одружений. Людина відповідальна, активна, ввічлива, але не самостійна, тривожна, невпевнена в собі. Дуже занепокоєний станом матері, бажає допомогти.

Психолог.

Місце події: центр психологічної допомоги.

Запропоновані обставини: до психолога звертається син Марії Іванівни. Причина звернення - відчуття провини перед матір'ю. Звинувачує себе в тому, що не може допомогти їй видужати.

Юрій Юрійович. Чоловік 37 років, має середню спеціальну освіту. Одружений, має двох дітей: 6 і 19 років. Звернувся до лікаря зі скаргами на сильний біль у серці. Був встановлений діагноз: ішемічна хвороба серця, стенокардія напруги, аритмія. Півроку лікується в кардіолога. Перебуває у пригніченому, тривожному стані через страх серцевих нападів, наслідком яких може статися інфаркт і смерть.

До появи хвороби був оптимістичним, життєрадісним, усміхненим, любив веселі, шумні компанії, палив, був «душею» компанії, полюбляв гуляння. До захворювання ставиться насторожено. Хвороба лякає його, і він активно почав боротися з нею - кинув палити, пити.

Зіна, дружина Юрія, жінка 37 років, домогосподарка. Декілька років тому пережила реактивну депресію, пов'язану з несподіваною смертю матері, яку дуже любила. Перебувала на лікуванні в обласній психіатричній лікарні. Під час хвороби чоловік підтримував її, допомагав, був свідком неодноразових нападів. У цій ситуації вона не ставиться серйозно до хвороби чоловіка, вважає, що все незабаром минеться.

Катя, старша донька, 17 років, старшокласниця, не приділяє ніякої уваги стану батька, не хаче опікуватися його переживаннями.

Марина, молодша донька, 12 років. Дівчинка знає про те, що її батько хворіє, але не звертає на це особливої уваги і також вважає, що він незабаром одужає. Дитина відвідує психолога у зв'язку з нервозністю і порушеннями сну.

Місце події: кабінет психолога.

Запропоновані обставини: До психолога звертається Юрій за рекомендацією лікуючого лікаря. Він і сам вважає це за необхідне, адже розуміє значимість пережитих ним наслідків хвороби дружини. Але він звинувачує не її у своїй хворобі, а себе за слабкість, нездатність гідно вийти із складної ситуації. Його пригнічує те, що сумна подія - смерть тещі, не може завершитись, а тягне за собою численні неприємні наслідки.

На підставі результатів проведених досліджень були розроблені деякі організаційні принципи надання допомоги пацієнтам із соматоформними розладами:

а) орієнтація фахівців різного профілю (насамперед невропатологів, кардіологів, пульмонологів, гастроентерологів, урологів і ін.) на виявлення серед традиційних контингентів пацієнтів хворих із соматоформними розладами. Регулярно проводиться підвищення рівня інформованости лікарів (лікарські конференції, семінари й ін.) про суть, структуру і характер проявів соматоформних розладів, що маскуються під традиційні для конкретного профілю захворювання;

б) посилення психотерапевтичного потенціювання лікарського прийому фахівців усіх профілів і професійної психотерапевтичної участі в лікуванні широких контингентів пацієнтів, що традиційно одержують винятково медикаментозні терапевтичні схеми;

в) формування денних стаціонарів з організаційними елементами психотерапевтичного відділення;

г) проведення навчальних програм, тренінгів і короткотермінових курсів тематичного удосконалення з питань соматоформних розладів для лікарів загальної практики -- сімейної медицини.

ВИСНОВКИ
1. Розглянувши вплив соматичних, а саме серцево-судинних захворюваннь на психіку людини, отримали підтвердження того, що немає соматичних хвороб без витікаючих з них псичних відхилень. Отже, істинно наукове розуміння соматопсихічних симтомі і успішне їх усування диктує необхідність остаточно позбутися відмежування психічного від соматичного, і йти по шляху фізіологічної обумовленості реакції цілісного організму з усіма її наслідками.

2. Дійсно, негативні емоції, викликані серецево-судинними захворюваннями, створюють сприятдиві умови для розвитку невротичного стану і стають однією з прични (а іноді майже єдиною) довгої непрацездатності хворих, навіть при повній, здавалось б, нормалізації соматичного статусу. Тому психічну реакцію хворого визначає вже сам момент потрапляння в стаціонар. Переконання в гарному прогнозі хвороби, доброзичливість оточуючих, нормалізація режиму, дієти, сну і лікування у взаємозв'язку сприяють попердженню психічних порушень соматичних хворих. Отже, отримали підтвердження впливу соматичних хвороб на психіку людини, а саме серцево-судинних.

3. Клініко-епідеміологічне та клініко-статистичне дослідження дозволили визначити структуру соматоформних розладів в амбулаторно-поліклінічній практиці: соматоформна вегетативна дисфункція з кардіореспіраторними функціональними порушеннями становить 10 %, соматоформна вегетативна дисфункція з функціональними порушеннями шлунково-кишкового тракту -- 5,7 %, соматоформна вегетативна дисфункція з функціональними порушеннями сечостатевої системи -- 12,2 %. Проведене дослідження за допомогою розробленої диференційно-діагностичної методики показало, що в амбулаторно-поліклінічній практиці соматоформні розлади діагностуються у межах розповсюжених соматичних захворювань відповідної органно-системної приналежности. Соматоформний вегетативний розлад сердцево-судинної системи у 9% діагностується за рубрикою вегетосудинна дистонія, соматоформний вегетативний розлад шлунково-кишкового тракту, у 8% диагностується як гастрит та інши хвороби кишечника та очеревини, соматоформний вегетативний розлад сечостатевої системи у 8,5% діагностується як цистит.

Діагностично значимим є відпір хворого спробам обговорення можливості психологічної обумовленості захворювання; це може мати місце навіть при наявності наочних депресивних і тривожних симптомів и певної істероїдности.

У хворих на СФР надзвичайно поширеними є низькі показники активності (70,4±1,5%), настрою (93,1±0,7%) і, особливо, самопочуття (98,6±0,9%). Достовірно частіше низькі показники настрою відзначалися у хворих з РПД (96,9±0,6%), активності - у хворих з ГНР і САСК (відповідно 86,0±3,6% і 85,8±2,7%), а низькі показники самопочуття з приблизно однаковою частотою зустрічалися при всіх формах непсихотичних порушень психіки (93,7±1,1% --90,1±2,1%).

Високий рівень нейротизму мав місце в середньому більш, ніж у половини хворих СФР - в 53,5±1,8% випадків, однак у пацієнтів із САСК частота його реєстрації досягала 90,1±2,5%, а з ГНР і того більше -- 96,4±2,4%. Серед хворих на СФР більш, ніж вдвічі переважали інтроверти (68,8±1,5% проти 31,2±1,5%). Це переважання було найбільш вираженим у хворих із САСК (74,9±3,6% проти 25,1±3,6%). По нозологічних групах переважання інтровертів виявилося найбільш притаманним хворим на СВД шлунково-кишкового тракту (76,6±3,1%), найменш - хворим на СВД серцево-судинної системи (57,7±3,4%).

Найбільша глибина астенії об'єктивно підтверджувалася у хворих на СФР з НРЗП, які виконували найменшу кількість простих арифметичних операцій (79,6±1,34%) і при цьому допускали найбільшу кількість помилок (2,76±0,25%), а також у хворих із САСК (відповідно 81,6±1,36% і 1,96±0,14%). У пацієнтів же з ГНР дані об'єктивізації глибини астенії підтверджували наявність синдрому дратівливої слабкості (більша кількість операцій -- 85,8±1,61% з більшою ж кількістю помилок -- 2,21±0,21%).

Усереднений тип реагування на хворобу пацієнтів взагалі можна було визначити, як “сенситивно (42,0±1,7%) - неврастено (31,9±1,7%) - тривожний (25,6±1,6%)”, однак при кожній формі непсихотичних порушень психічної сфери він мав свої особливості. У пацієнтів з РПД він мав формулу: “сенситивно (35,1±2,2%)-тривожно (25,7±2,0%) - паранойяльний (23,9±2,0%)”, із САСК - “неврастено (49,6±4,1%) - сенситивно (48,2±4,1%) - тривожний (37,6±3,9%)”, з ГНР - “сенситивно (63,6±5,1%) - неврастено (45,6±5,3%) - паранойяльний (41,1±4,5%)”, з НРЗП - “сенситивно (43,6±4,5%) - егоцентрично (41,2±4,5%) - неврастенічний (40,3±4,2%)”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Практическая психология. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 368 с.

2. Айрапетянц М.Г., Вейн А.М. Неврозы в эксперименте и в клинике. - М., 1982, 272 с.

3. Александер Ф. Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение / Пер. с англ. С. Могилевского. - М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. - С. 152-164.

4. Александровский Ю.Л. Пограничные психические расстройства. - М., 1993, 400 с.

5. Анастази А. Психологическое тестирование: В 2-х томах. - М.: Педагогика, 1982. - Т.1. - 340 с., Т.2. - 345 с.

6. Андреева Г.М. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1980. - 280 с.

7. Арносон Э, Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - СПб.: Еврознак, 2002. - 560 с.

8. Аронсон Э Общественное животное. - М.: Педагогика, 1998. - 220 с.

9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 244 с.

10. Березин Ф.Б., Безносюк Е.В., Соколова Е.Д. Психологические механизмы психосоматических заболеваний // Российский медицинский журнал, 1998. - № 2. - С. 43-49.

11. Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Соколова Е.Д. Методика многостороннего исследования личности. - Фолиум, 1994.

12. Битянова М.Р. Социальная психология: наука, практика и образ мысли: Учебное пособие. - М.: Изд-во МГУ, 2001. - 295 с.

13. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология. Ташкент, 1976.

14. Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. Психосоматическая медицина. Кратк. учебн. / Пер. с нем. Г.А. Обухова, А.В. Бруенка. - М.: ГЕОТАР, Медицина, 1999. - С. 376.

15. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоров'я, 1980. - 165 с.

16. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. - СПб.: Питер, 2002. - 349 с.

17. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике. - СПб.: Питер, 2000. - 230 с.

18. Вегетативные расстройства: Клиника, лечение, диагностика / Под ред. А.М. Вейна. - М.: Медицинское информационное агентство, 1998. - 752 с.

19. Вейн А.М., Яковлев Н.А., Слюсарь Т.А. Вегетативная дистония. - М., 1996. -373 с.

20. Вікова та педагогічна психологія. / О.В.Скрипченко, Л.В.Волинська. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.

21. Гах Й. Етика ділового спілкування. - К.: Либідь, 2005. - 300 с.

22. Гельдер М. и др. Оксфордское руководство по психотерапии. В 2-х томах. - К., 1999.

23. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия. // Психологический журнал. - 1997. - № 6. - С. 73 - 83.

24. Грехнев В.С. Культура психологического общения. - М.: Просвещение, 1990. - 144 с.

25. Гургенян С.В., Погосова Г.В., Вартанян Ж.Г. и др. Психосоматические соотношения у больных гипертонической болезнью и почечной артериальной гипертонией // Терапевтический архив.- 1995.- Т.67.- № 12. - С.21-25.

26. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. - М.: Просвещение, 1972. - 200 с.

27. Доклад о состоянии здравоохранения в Европе // Новости медицины и фармации. - 2002. - № 1-2. - С. 5-6.

28. Зейгарник Б. В. Патопсихология. - М., 1976.

29. Зозуля І.С. Синдром вегетосудинної дистонії (клініка, діагностика, лікування) // Український медичний часопис. - 1997. - № 2 (2). - С. 17-21.

30. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. - СПб.: Питер, 2003. - 544 с.

31. Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М., 1990, - 576 с.

32. Коляденко Н.В. Психосоматичні співвідношення при захворюваннях гепатобіліарної системи // Український вісник психоневрології.- 1998.- Т.6.- Вип. 1(16). - С.9-11.

33. Кондратенко В.Т., Донской Д.И. Общая психотерапия. - Минск, 1997 - 464 с.

34. Коркина М.В., Елфимова Е.В., Марилов В.В. Пограничные психические нарушения при сахарном диабете // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - 1997. - Т.97. - № 2. - С.15-18.

35. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 304 с.

36. Корольчук М.С. Психодіагностика. - К.: Либідь, 2005. - 372 с.

37. Кришталь В.В. Психосоматическая патология: генез и подходы к коррекции // Международный медицинский журнал. - 2001. - № 1. - С. 37 - 40.

38. Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. 2-е изд. -- М.: Медицина, 1984. --272 с.

39. Лебединский М. С. Очерки психотерапии. 2-е изд. -- М.: Медицина, 1971. -- 412 с.

40. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. - 230 с.

41. Лэндрет ГЛ. Игровая терапия: искусство отношений. -- М.: Международная академия, 1994. --366 с.

42. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф. Психосоматический больной на приеме у врача. - Санкт-Петербург, 1994, 245 с.

43. Майерс Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1997. - 342 с.

44. Макарова Л.Л. Загальна психологія. - К.: Нова книга, 2005. - 465 с.

45. Максименко С.Д. Загальна психологія. - К.: Нова книга, 2004. - 680 с.

46. Мартынов Ю.С. Поражение нервной системы при соматических заболеваниях // Болезни нервной системы. Руководство для врачей: В 2 томах / Под ред. Яхно Н.Н., Штульмана Д.Р., Мельничука П.В. - М.: Медицина, 1995. - Т. 2. - С. 367-374.

47. Марута Н.А. Невротическая болезнь // Международный медицинский журнал. - 1997. - Т. 3. - № 3.- С.16-19.

48. Мачерет Е.Л., Мурашко Н.К., Писарук А.В. Методы диагностики вегетативной дисфункции // Український медичний часопис. - 2000. - № 2 (16). - С. 89-94.

49. Международная классификация болезней (10-й пересмотр). - СПб., 1992.

50. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. - М.: МЕДпресс, 1999. - 592 с.

51. Менделевич В.Д., Авдеев Д.А., Киселев С.В. Психотерапия «здравым смыслом». - Чебоксары, 1992. - 76 с.

52. Михайлов Б.В. Психосоматические расстройства как общесоматическая проблема // DOCTOR. - 2002. - № 6. - С. 9-12.

53. Москаленко В.В. Соціальна психологія. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.

54. Мурзенко В. А. Групповая психотерапия при неврозах. -- В кн.: Групповая. психотерапия при неврозах и психозах. Л., 1975, с. 77 -- 83.

55. Мягер В. К. Актуальные проблемы психогигиены и психопрофилактики. -- В кн.: Психогигиена и психопрофилактика. Л., 1983, с. 5 -- 8.

56. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. -- Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. -- 426 с.

57. Напреєнко О.К. Соматопсихічні розлади // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т.4. - Вип. 5(12). - С.292-294.

58. Немов Р.С. Психология. В 3 кн. -- М.: Просвещение, 1995.

59. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. - К.: Либідь, 1990. - 191 с.

60. Общая психодиагностика / Под ред. Бодалева А.А., Столина В.В. - М.: Речь, 2001. - 440 с.

61. Общая психология / Под ред. А.В. Петровского. -- М.: Просвещение, 1977. - 340 с.

62. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. -- К.: Академвидав, 2005. - 468 с.

63. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціально-психологічна структура особистості. // Вісник Прикарпатського ун-ту. Філософські і психологічні науки. - Вип. 3. -- Івано-Франківськ, 2002. -- С. 129 -- 138.

64. Орбан-Лембрик Л. Е. Спілкування як соціально-психологічний феномен. // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. - Вип. 8. -- Ч. 1. -- Івано-Франківськ, 2003. -- С. 3 -- 10.

65. Палеев Н.Р., Краснов В.Н., Подрезова Л.А. и др. Проблемы психосоматики и соматопсихиатрии в клинике внутренних болезней // Весник РАМН - 1998. - № 5. - С. 3 - 7.

66. Палеев Н.Р., Краснов В.Н., Подрезова Л.А. и др. Проблемы психосоматики и соматопсихиатрии в клинике внутренних болезней // Вестник Российской Академии медицинских наук. - 1998. - № 5. - С.3-7.

67. Панков Д. В. Рациональная психотерапия. -- В кн.: Руководство по психотерапии. - Ташкент: Медицина, 1979. - С. 192 -- 205.

68. Панов А.. Г., Беляев Г. С, Лобзин В. С, Копылова И. А. Теория и практика аутогенной тренировки. -- Л.: Медицина, 1980. -- 272 с.

69. Парыгин Б.Д. Социальная психология. - СПб.: Питер, 1999. - 305 с.

70. Пезешкиан Н. Психосоматика и позитивная психотерапия. - М., 1996, 464 с.

71. Пезешкиан Н. Психотерапия повседневной жизни. - М., 1995. - 336 с.

72. Перспективы социальной психологии: Пер. с англ. - М.: ЭКСМ-Пресс, 2001. - 688 с.

73. Петровский А.В. Личность: Деятельность: Коллектив. -- М.: Мысль, 1982. - 280 с.

74. Почебут Л.Г., Чикер В.А. Индустриальная социальная психология. - СПб.: Еврознак, 1997. - 255 с.

75. Практикум по патопсихологии. / Под ред. Б.В.Зейгарник. - М., 1987. - 183 с.

76. Психологические исследования общения. - М.: Наука, 1985. - 344 с.

77. Психология. / Под ред. А.А.Крылова. - М.: Наука, 1998. - 350 с.

78. Психологія / За ред. Г.С. Костюка. -- К.: Рад. школа, 1968.

79. Психологія: Підручник / За заг. ред. Трофімова Ю.Л. - К.: Либідь, 2000. - 544 с.

80. Психотерапия. /Под ред. В. М. Банщикова. - М., 1967. -- 135 с.

81. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ», 1998. - С. 14 - 386.

82. Райгородский Д.Я. Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии типологии характеров. - Самара: Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2000. - 640 с.

83. Райский В.А. Психотропные средства в клинике внутренних болезней. М.: Медицина, 1988. - 256 с.

84. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. - М.: Владос, 1996. - 529 с.

85. Рогов Е.И. Психология общения. - М.: ЭКСМ-Пресс, 2001. - 329 с.

86. Рогов Е.И. Психология отношений мужчины и женщины. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. - 288 с.

87. Ротенберг В.С., Аршавский В.В. Поисковая активность и адаптация. - М., 1984.

88. Руденский Е.В. Социальная психология. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - 280 с.

89. Савчин М.В. Соціальна психологія. - Дрогобич, 2000. - 275 с.

90. Свядощ А.М.. Неврозы. - Л., 1982. - 368 с.

91. Семиченко В.А. Психологические состояния. - К.: Магистр - 8, 1998. - 208 с.

92. Смулевич А.Б., Сыркин А.Л., Козырев В.Н. и др. Психосоматические расстройства (клиника, эпидемиология, терапия, модели медицинской помощи) // Журнал неврологии и психиатрии. - 1999. - № 4. - С. 4-16.

93. Смулевич А.Б., Сыркин А.Л., Козырев В.Н., Дробижев М.Ю. Психофармакотерапия и проблема организации психиатрической помощи в соматическом стационаре // Клиническая медицина. - 2000. - № 10. - С. 22-27.

94. Снайдер К. Клінічна психопатологія. - К.: Сфера, 1999. - 236 с.

95. Сосновикова Ю.Е. Психологические состояния человека, их классификация и диагностика. - Горький, 1975. - 118 с.

96. Социальная психология. / Под ред. А.Л.Журавлева. - М.: Высш. школа, 2002. - 385 с.

97. Социальная психология. / Под ред. А.Н. Сухова, А.А.Деркача. - М.: Просвещение, 2001. - 290 с.

98. Столяренко Л.Д. Психология. - СПб.: Питер, 2005.

99. Табачников С.И., Гриневич Е.Г. Структура клинически очерченных пограничных психических расстройств при калькулезном холецистите // Вопросы пограничной психиатрии, психотерапии, медицинской психологии: Материалы науч.-практ. конф.- Харьков.- 1998.- С.75-76.

100. Тополянский В.Д., Струковская М.В. Психосоматические расстройства. - М., 1986. - 384 с.

101. Трухін І.О. Соціальна психологія спілкування. - К.: Либідь, 2005. - 385 с.

102. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М., 1987. - 304 с.

103. Фурст Д. Невротик, его среда и внутренний мир. - М., 1957 - 376 с.

104. Цимбалюк І.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник. - К.: В.Д. „Професіонал”, 2004. - 304 с.

ДОДАТКИ
Реєстраційний лист до анкети «Прогноз»

Обробку рекомендується проводити за допомогою трьох трафаретів з прозорого матеріалу, на який накладається сітка за розмірами реєстраційного листка. Прорізі в кожному трафареті повинні співпадати з номерами запитань відповідно до таблиці ключів. Один трафарет призначений для підрахунку балів за шкалою відвертості та два - за шкалою нервово-психічної нестійкості (для оцінки позитивних відповідей).

Ключі для обробки даних методики «Прогноз»

Найменування шкали	Зміст відповідей	Порядкові номери запитань відповідно до шкали
Шкала відвертості	Ні(-)	1, 4, 6, 8, 9, 11, 16, 17, 18, 22, 25, 31, 34, 36, 43
Шкала нервово-психічної	Так (+)	3, 5, 7, 10, 15, 20, 26, 27, 29, 32, 35, 37, 40, 41, 42, 44, 45, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 56, 57, 59, 60, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 81, 84
неврівноваженості	Ні(-)	2, 12, 13, 14, 19, 21, 23, 24, 28, 30, 33, 38, 39, 46, 54, 55, 58, 61, 68

Якщо в обстежуваного за шкалою відвертості відзначається більше ніж 10 балів, використовувати й аналізувати дані не рекомендується, а причини невідвертості потрібно шукати в процесі бесіди. Показник за шкалою нервово-психічної нестійкості одержують шляхом додавання кількості плюсів, виявлених за трафаретом для позитивних відповідей, та кількість мінусів - за відповідями, які співпадають. Результат оцінюється за таблицею.

Текст анкети «Прогноз»

Інструкція. Перед вами анкета з 84 запитаннями (міркуваннями). Ознайомлюючись послідовно, необхідно вирішити, яка відповідь («так» чи «ні») точніше вас характеризує. У відповідній клітинці реєстраційного листка ставиться знак «+» (так), або «-» (ні). Працюйте швидко, не задумуючись, і самостійно. Не пропускайте запитань. Результати обстеження не розповсюджуються, а при співбесіді будуть доведені до вас особисто.

1 Іноді мені в голову приходять такі негарні думки, що краще про них нікому не розповідати.

2. В дитинстві в мене була така компанія, що всі старались зажди й в усьому стояти один за одного.

3. Іноді в мене бувають приступи сміху або плачу, якими я ніяк не можу опанувати.

4. Бували випадки, що я не стримував своїх обіцянок.

5. В мене часто болить голова.

6. Іноді я говорю неправду.

7. Раз на тиждень я без всякої видимої причини раптово почу ваю жар у всьому тілі.

8. Буває, що я говорю про речі, в яких не розбираюсь.

9. Буває, що я серджусь.

10. Тепер мені важко надіятись на те, що я чогось досягну в житті.

11. Буває, що я відкладаю на завтра те, що можна зробити сьогодні.

12. Я охоче беру участь у всіх зборах і інших суспільних заходах.

13. Найважча боротьба для мене -- боротьба із самим собою.

14. М'язові судороги й посіпування в мене бувають дуже рідко.

15. Я доволі байдужий до того, що зі мною буде.

16. Іноді, коли я погано себе почуваю, я буваю роздратованим.

17. В гостях я поводжуся за столом краще ніж вдома.

18. Якщо мені не загрожує штраф і машин поблизу немає, я можу перейти вулицю, як мені хочеться, а не в установленому місці.

19. Я вважаю, що життя в моїй сім'ї таке ж гарне, як і у більшості моїх знайомих.

20. Мені часто кажуть, що я гарячкуватий.

21. Запори в мене бувають рідко.

22. У грі я переважно бажаю виграти.

23. Останні декілька років більшу частину часу я почуваю себе добре.

24. Зараз моя вага постійна (я не повнію і не худну).

25. Мені приємно мати серед знайомих значних людей, це начебто надає мені ваги в своїх очах.

26. Я був би досить спокійним, якби у кого-небудь з моєї сім'ї були неприємності із-за порушення закону.

27. З моїм розумом твориться щось негаразд.

28. Мене турбують сексуальні (статеві) питання.

29. Коли я намагаюсь щось сказати, то часто помічаю, що в мене тремтять руки.

30. Руки в мене такі ж спритні й зграбні, як і раніше.

31. Серед моїх знайомих є люди, котрі мені не подобаються.

32. Думаю, що я людина приречена.

33. Я сварюсь з членами моєї сім'ї дуже рідко.

34. Буває, що я з ким-небудь трохи пліткую.

35. Часто я бачу сни, про які краще нікому не розповідати.

36. Бувало, що в обговоренні деяких питань я особливо не задумувався і погоджувався з думкою інших.

37. В школі я опановував матеріал повільніше, ніж інші.

38. Моя зовнішність мене взагалі влаштовує.

39. Я цілком впевнений у собі.

40. Раз на тиждень або частіше я буваю дуже збудженим або схвильованим.

41. Хтось керує моїми думками.

42. Я кожен день випиваю незвично багато води.

43. Буває, що неввічливий або навіть неприємний жарт викликає в мене сміх.

44. Найщасливішим я буваю, коли я один.

45. Хтось намагається діяти на мої думки.

46. Я любив казки Андерсена.

47. Навіть серед людей я звичайно почуваю себе самотнім.

48. Мене дратує, коли мене підганяють.

49. Мене легко довести до зніяковіння.50. Я легко гублю терпіння в спілкуванні з людьми.

51. Мені часто хочеться вмерти.

52. Бувало, що я залишав розпочату справу, тому що боявся, що не справлюсь із нею.

53. Майже кожен день трапляється що-небудь, що лякає мене.

54. До питань релігії я ставлюсь байдуже.

55. Прикмети поганого настрою бувають в мене рідко.

56. Я заслуговую суворої догани за свої вчинки.

57. В мене були дуже незвичайні містичні переживання.

58. Мої переконання й погляди непохитні.

59. В мене бувають періоди, коли через хвилювання я втрачав сон.

60. Я людина нервова й легко збуджувана.

61. Мені здається, що нюх в мене такий самий, як у інших (не гірший).

62. Все в мене виходить погано, не так як потрібно.

63. Я майже завжди відчуваю сухість у роті.

64. Більшу частину часу я почуваю себе стомленим.

65. Іноді я почуваю, що близький до нервового зриву.

66. Мене дуже дратує, що забуваю, куди кладу речі.

67. Я дуже уважно відношусь до того, як одягаюсь.

68. Пригодницькі розповіді мені подобаються більше, ніж розповіді про кохання.

69. Мені дуже важко пристосовуватися до нових умов життя, роботи. Перехід до нових умов життя, роботи, навчання здається мені нестерпно важким.

70. Мені здається, що по відношенню саме до мене особисто часто поводяться несправедливо.

71. Я часто почуваю себе несправедливо ображеним.

72. Моя думка не завжди співпадає з думкою оточуючих.

73. Я часто відчуваю втому від життя, і мені не хочеться жити.

74. На мене частіше звертають увагу, ніж на інших.

75. В мене бувають головні болі й запаморочення через переживання.

76. Часто в мене бувають періоди, коли мені нікого не хочеться бачити, нікого.

77. Мені важко прокинутись в призначений час.

78. Якщо в моїх негараздах хтось винен, я не залишаю його без покарання.

79. В дитинстві я був вередливим, подразливим.

80. Мені відомі випадки, коли мої родичі лікувались в невропатологів, психіатрів.

81. Іноді я приймаю валеріану, кодеїн, еленіум й інші заспокійливі засоби.

82. У мене є засуджені родичі.

83. У мене бували приводи в міліцію.

84. Я залишався в школі на другий рік.

Страницы: 1, 2, 3, 4