рефераты курсовые

Вексельный рынок и перспективы его развития на Украине - (диплом)

p>Банк кредитора, отримавши реєстр і векселі, реєструє їх в аналогічній книзі і звіряє суми отриманих векселів за кожним векселедержателем із сумами його платіжних вимог, після чого вручає йому під розписку векселі і примірник реєстру.

У випадку, якщо боржник відмовляється оформити прострочену заборгованість векселями, в банку дебітора складається протокольне рішення у трьох примірниках за кожним кредитором окремо. Другий і третій примірники протокольного рішення разом з примірником платіжної вимоги дебітора з відміткою банку на зворотному боці про відмову, завірені підписом керівника банку і відбитком печатки, надсилаються банком боржника до банку кредитора спецзв'язком з одночасним списанням відповідних сум. Один примірник протокольного рішення банк кредитора надсилає кредитору. Кредитор на підставі отри-маної інформації має право безакцептного списання сум заборгованості з боржників у встановленому порядку, однак тільки після отримання ним протокольних рішень боржників про відмову оформлення заборгованості векселями.

Операції з векселями здійснюються відповідно до Порядку проведення банками операцій з векселями, затвер-дженої постановою Правління Національного банку України 25. 12. 93 р. №22001/85 [12 Вісник НБУ, № 9, 1997 р. ] .

У міру наближення терміну платежу за векселями, актуальними стали питання можливих неплатежів за векселями та їх опротестування. Саме цим проблемам була приділена значна увага в спеціальних Роз'ясненнях з питань, пов'язаних з використанням векселів в господарському обізі, спрямованих до комерційних банків телеграмою Національного банку України від 22. 02. 95 р. № 15010/48. Перший вексельний взаємозалік показав: по-перше, визначена конкретна сума заборгованості; по-друге– 30, 6% акцептованих платіжних документів було погашено за заліком [13 Закон і бізнес, № 25, 1995 р. ] .

Однак перший вексельний взаємозалік вивів вельми тривожні цифри щодо ефективності використання векселів. Зокрема, якщо оплачених векселів 45%, а неоплачених - 55%, це означає, що кожний другий вексель був неоплачений. Ще більш тривожним виявилося опротестування векселів на суму всього в 0, 7 трлн. крб. , з неоплачених - 18, 7 трлн. крб. [14 Там же ]

Узагальнення практики вексельного взаємозаліку дозволило виявити наступні причини низької ефективності використання для цих цілей векселів: 1. Підприємці і банкіри ще не знали, як користуватися векселем. 2. Багато керівників сприйняло використання векселів як разову кампанію і поставилося до цього вельми скептично.

3. Вексель не використовувався як інструмент для заміни фінансової власності на майнову і засіб переходу від фінансо-вої відповідальності до майнової. 4. Недосконалість організаційного і технічного аспектів застосування векселів, особливо механізму їх опротестування, розгляд відповідних позовів в судах. Практично за тією ж схемою, що і перший вексельний взаємозалік, був проведений в червні 1995 р. другий взаємо-залік. Нормативною базою його здійснення стала Постанова Кабінету Міністрів України від 31 травня 1995 року № 379 "Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України і оформлення простроче-ної заборгованості векселями” [15 Вісник НБУ, № 9, 1997 р. ] .

Головною відмінністю другого взаємозаліку від першого було допущення оформлення простроченої заборгованості як звичайними, так і переказними векселями. Потрібно відмітити, що, як показала практика, оформлення простроченої заборгованості векселями в червні 1995 р. , очікуваних результатів не дало. Зокрема, при червневому взаємозаліку підприємствам Міністерства проми-словості було пред'явлено вимог на 12% загальної суми боргів, що значилися на балансах, з них акцептовано було 45%, а погашено - тільки 2, 2%. З усіх пред'явлених вимог, які підлягали оформленню векселями, тільки 21% був оформле-ний; та й ті до вексельного обігу практично не потрапили.

Потім, відповідно до спільної Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про проведення заліку взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності України і оформлення заборго-ваності векселями" від 01. 12. 95 р. № 960 [16 Там же ], був проведений третій вексельний взаємозалік. Вказана Постанова передбачала проведення заліку взаємної заборгованості за станом на 5 грудня 1995 року, з оформленням непогашеної заліком заборгованості векселями терміном платежу не більш 90 днів від дня складання, з можливістю здійснення дисконту. Термін протесту в неплатежі за векселями, випущеними відповідно до цієї Постанови, визначався у 15 днів.

Для уточнення багатьох питань Національним банком України була розроблена методика проведення заліку, яка була розіслана листом "Про проведення заліку взаємної заборгованості" від 04. 12. 95 р. № 22017/940-5855-322 [17 Вісник НБУ, № 9, 1997 р. ] .

Відповідно до вказаних нормативних актів простроченазаборгованість могла оформлятися простими і переказними векселями. Цікавий механізм, запропонований відносно переказних векселів: векселедавцем є кредитор, його боржник платником, кредитор кредитора - векселедержателем. Заборгованість може бути оформлена переказним векселем, якщо боржник відмовився від видачі простого векселя. На перший погляд, застосування переказного векселя має свідчи-ти про певний прогрес у розвитку вексельного обігу. Однак низка невирішених питань не дозволяє, на жаль, це констатувати.

Передусім залишилося незрозумілим, чому боржник, відмовившись оформляти заборгованість простим векселем, погодиться оформляти її переказним. Іншими словами, чому боржник не бажає платити векселем своєму кредитору, а захоче платити кредитору кредитора. Так і для векселе-держателя мало втіхи, що платником за векселем буде особа, що відмовилася оформити заборгованість простим векселем. Вказана Методика Національного банку України містить більш широкі роз'яснення відносно інкасації векселів, не виходячи, проте, за межі Положення про переказний і простий вексель і Порядку проведення банками операцій з векселями, затвердженого Правлінням Національного банку України 25 лютого 1993 року [18 Вісник НБУ, № 9, 1997 р. ]

    .

На підставі вищеназваних нормативних актів у Методиці роз'яснюється також можливість видачі векселя, що не підлягає опротестуванню в обов'язковому порядку.

Оформлення заборгованості векселями було встановлено з 12 грудня 1995 року до 10 січня 1996 року. Однак пройшло майже півтора року після початку першого вексельного взаємозаліку, а нормативна база, що його регулює, не зазнала істотних змін у бік активізації вексельного обігу.

У телеграмі Національного банку України від 21. 11. 95 р. № 22017/911-5492 "Про взаємну заборгованість суб'єктів підприємництва" зазначалося, що за 9 місяців 1995 року взаємна заборгованість зросла в 5, 4 раза, криза неплатежів торкнулася кожного п'ятого підприємства, 44% всіх підприємств мають заборгованість від 3 місяців до 1 року, 4% - більше року [19 Там же ].

Для з'ясування причин неефективності заходів, що вживаються Урядом з впровадження векселів, Міністерством промисловості спільно з Українським вексельним центром (Укрвекселем) і Українською фондовою біржею в рамках експерименту, передбаченого Указом Президента "Про заходи з нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16. 03. 95 р. № 227 [20 Вісник НБУ, № 9, 1997 р. ], була узагальнена існуюча практика і підготовлені конкретні пропозиції щодо подальших можливостей використання вексельного обігу в Україні. Не чекаючи змін і доповнень у чинному законодавстві з питань правового регулювання вексельного обігу в рамках чинного законодавства Міністерство промисловості, Міністер-ство енергетики і електрифікації і Міністерство вугільної промисловості, з одного боку, і Асоціація "Український век-сельний центр", - з іншого, уклали Генеральну угоду про подальший розвиток вексельного обігу (далі - Угода), якою передбачається таке:

1)Поряд з безготівковими розрахунками за поставлену продукцію, виконані роботи і послуги за договорами між підприємствами, які входять у сферу управління міністерств, можуть проводитися розрахунки векселями;

2) Векселі як засіб платежу за вироблену продукцію, виконані роботи і послуги, товарне і майнове забезпечення яких підтверджується експертним висновком Укрвекселя, підлягають обов’язковому прийому підприємствами-креди-торами від підприємств-боржників за умови їх підвідомчості міністерствам;

3) Підприємства-боржники, що виступають векселедав-цем, купують вексельні бланки в обслуговуючих їх банках і під час оформлення розрахунків векселями надають Укрвекселю необхідну інформацію про товарний характер договорів; 4) Векселедавці шляхом перепоручительного індосаменту можуть користуватися послугами Центральної вексельної палати як презентанта (пред'явника векселя трасату для акцепту) при виконанні дій з отримання платежів за векселем. На підставі вищезазначеної Угоди були розроблені Тимчасові правила вексельного обігу між підприємствами низки базових галузей економіки України, покликаних регламентувати питання застосування векселів підприємства-ми зазначених міністерств. Тимчасові правила визначали органи, що координують вексельний обіг, передбачили створення єдиного вексельного реєстру всіх векселів, що обертаються, і розробку системи страхових гарантій за векселями. Для визначення порядку відкритих вексельних торгів і попередження зловживань у сфері вексельного обігу Українською фондовою біржею був розроблений і затвер-джений Порядок проведення відкритих торгів з продажу векселів на Українській фондовій біржі. Відповідно до цього Порядку по четвергах можуть бути виставлені до продажу векселів підприємств.

Позабіржові операції з векселями і ведіння Єдиного вексельного реєстру здійснює Центральна вексельна палата. У цей час підготовчу роботу для проведення експерименту на базі згаданих міністерств практично завершено. До експерименту приєдналися також Мінмашпром, Мінтранс і інші відомства.

Потрібно відзначити, що на ринку цінних паперів з векселями працюють "Промінвестбанк", банк "Україна", "Приватбанк" та ряд інших комерційних банків. Уявляється, що при наявності ефективного механізму звернення стягнення на майно боржника при неналежному виконанні ним вексельного зобов'язання, вексель займе гідне місце в господарському житті країни.

2. 2 Практика вексельного обігу в різних галузях народного господарства. В Україні діє ряд особливостей процесу вексельного обігу, які необхідно враховувати при укладанні угод з партнерами, в тому числі іноземними. На відміну від вексельного законодавства багатьох країн українське законодавство не визнає фізичну особу (громадянина України або іншої держави) учасником вексельних взаємовідносин. Використовувати векселі, виступати векселедавцем, акцептантом, індосантом або авалістом можуть тільки юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, визнані такими відповідно до діючого законодавства України.

Вказані положення закріплені у Правилах виготовлення і використання вексельних бланків, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10. 09. 1992 р. №528 і діють до затвердження Порядку випуску та обігу векселів.

До зняття зазначених обмежень векселедавець або індосант, який бажає передати своє право на отримання заборгованості фізичній особі або іноземному партнеру, може здійснити уступку вимоги у загальноцивільному порядку. На сьогоднішній день можна виділити декілька видів векселів, що користуються попитом в Україні. Це, перш за все, векселі електричні, газові, телефонні. Є попит також на казначейські векселі, залізних доріг, металургійні комбінати, хімічну промисловість, але на ці векселі покупці досить специфічні, у них, як правило, є свій круг торговців і на фондовий ринок заявки на купівлю цих векселів виходять дуже рідко.

Протягом останніх декількох років незмінним лідером по популярності являлися векселі Національного Диспетчерського Центру (НДЦ), або як їх ще попросту називають - “електричні” векселі. Маючи такий вексель на руках, можна оплатити ним (по номіналу) власну заборгованість за електроенергію. Весною 1997р. ціна на цей вексель становила 35-40 % від номіналу. Через рік ціна впевнено трималась на рівні 64-66 %, і лише з початком літа 1998 р. попит на векселі НДЦ різко скоротився і ціна становила 49-50 %.

На Українській фондовій біржі (УФБ) торгівля векселями НДЦ почалася у березні 1996 р. Торгівля векселями проводиться також на Київській міжнародній фондовій біржі. Але треба відмітити, що жодній з бірж поки що не вдалося налагодити активну торгівлю векселями. Правила торгів на фондових біржах та низький інтерес до біржової торгівлі взагалі створювали умови для формування цін, які значно відрізняються від цін на позабіржовому ринку. Наприклад, в кінці 1996 р. на УФБ векселі НДЦ продавалися по ціні 50% від номіналу, в той час, коли на позабіржовому ринку ці самі векселі можна було купити по ціні 30% від номіналу. Завищення ціни на біржі пояснюється монополізмом продавця. Зменшенню зацікавленості до бірж також сприяє біржовий збір.

А ось позабіржовий вексельний ринок в Україні отримав набагато більший розвиток, ніж біржовий. По рівні організації позабіржовий ринок підрозділяється на:

Організований ѕпредставлений ПФТС. Більшість угод по векселях, заключених в ПФТС, мають невелику контрольну суму, і на загальні результати торгів не впливають. Крупні угоди по векселях заключаються дуже рідко. Сьогодні навіть деякі фінансові організації (і навіть банки) відключаються від ПФТС, адже це не зовсім дешеве задоволення, а угоди, в основному, заключаються на позасистемному ринку. “Сірий” — зконцентрувавший в собі основну масу вексельного обороту та формуючий реальну ринкову ціну. Саме цей ринок, як не дивно, являється на сьогодні в Україні найбільш прогресивним, чітко відпрацьованим (порівняно), з реальними цінами, з наявністю чітко працюючими надійними торговцями та фінансовими посередниками. Цікаво, що серед самих учасників фондового ринку слово “сірий” ніколи не вживається. Можливо тому, що цей так званий “сірий” ринок являється основним, єдиним сформованим, зі своїми неписаними законами честі (джентльменська домовленість, тверда обіцянка, конфіденційність, культура торгу, комісійні виплати і т. п. ), і тому різні не зовсім позитивні назви як то“сірий”, “чорний”, “нелегальний”, сприймається учасниками вторинного ринку цінних паперів не зовсім позитивно. Адже так званий “сірий” ринок— це ринок, який диктує життя! Переваги “сірого” ринку очевидні:

Свобода участі. Немає жодних обмежень (ліцензій, регістрацій); не потрібні процедури лістингу цінних паперів, що знаходяться в обігу. Саме через це серед учасників вексельного обігу можна зустріти як банки та ліцензійованих торговців цінними паперами, так і юридичних осіб, не маючих ліцензію на торгівлю цінними паперами. І немає нічого дивного в тому, що деякі юридичні особи являються активними учасниками вексельного обігу навіть при відсутності ліцензії на торгівлю ЦП. По-перше: кожна юридична особа має право на проведення операцій з цінними паперами на суму, не перевищуючу 170 000 (сто сімдесят тисяч) гривень за календарний рік при відсутності ліцензії; по-друге: якщо юридична особа проводить угоду по векселях, але з однієї сторони (при купівлі чи при продажу) відсутні фінансові відношення (тобто вексель продається або купується за що завгодно тільки не за живі гроші), то така угода не попадає під статус “операція з цінними паперами” і таких угод юридична особа може здійснювати безліч.

Учасники вексельного обігу в Україні широко використовують ці дві можливості. Деякі торговці, в яких закінчився ліміт (170 000 грн) на торгівлю ЦП, швидко відкривають свої дочірні підприємства і продовжують заключати угоди по купівлі-продажу векселів лише з тією різницею, що на договорах купівлі-продажу змінюються реквізити (навіть прізвища керівників і юридична адреса не змінюються). Наприклад саме так використовує цю можливість харківська фірма ООО “Богатир”. Не маючи ліцензії фірма торгує векселями ХДПЗ ім. Шевченко та акцептованих ВАТ “Укртелеком” у значних об’ємах.

Деякі господарчі підприємства використовують вексельну форму для погашення власних боргів за споживання газу, електроенергії, води, для взаєморозрахунку з іншими підприємствами. Наприклад, інститут ім. Патона (Київ, вул. Боженко 11), не маючи ліцензії щомісячно закриває свій борг перед ВАТ “Укртелеком” на суму 30–35 тис. грн. Отже, ліцензія потрібна лише для чистої спекуляції цінними паперами і лише у випадку, коли сума угоди перевищує 170 тис. грн за календарний рік.

Мінімум часуна заключення угоди та на оформлення всіх необхідних документів. Оскільки факсимільна копія договору має юридичну силу, то договір заключається буквально за лічені хвилини. Оскільки гроші йдуть по Україні не більше кількох годин, то покупець може отримати куплений ним вексель уже через добу. Наприклад, продаючи вексель з Києва у Сімферополь, використовуючи пошту DHL, покупець отримає вексель приблизно через 15-20 годин після виклику кур’єра DHL до офісу продавця. Крім DHL широко використовується також банківська пошта, фельд’єгерська пошта, широко розповсюджена доставка векселів звичайним поїздом через бригадира поїзда, очевидно, схильність до ризику мабуть просто в крові у вітчизняних учасників фондового ринку. Але треба відмітити, що як не дивно, але саме такі ризикові способи доставки векселів являються одними з самих надійних, і навіть деякі банки віддають перевагу саме такому способу зв’язку. Але якщо продавець і покупець знаходяться в одному місті, то процедура купівлі-продажу може зайняти всього 2-3 години. Договір купівлі-продажу векселів нічим не відрізняється від договору купівлі-продажу будь-якого іншого цінного паперу, єдине, що додається— це акт прийому –передачі векселів, де зазначено номінал векселя, його номер, дату складання, дату погашення, і іноді, за вимогою покупця, продавець робить передаточний індосамент, що також займає буквально лічені хвилини.

Зручність для продавця та покупця, для яких простота та швидкість заключення угоди мають найважливіше значення (після ціни, звичайно). Адже в умовах сучасного ринку, особливо для спекулянтів на фондовому ринку саме швидкість процедури оформлення угоди дозволяє випереджати конкурентів.

Для покупця іноді також буває дуже важливо швидкість отримання векселя. Наприклад, холдинговій компанії “Реле та автоматика” (м. Київ вул. І. Лепсе 6) за заборгованість перед Жовтневим телефонним вузлом відключили телефони. Щоб зекономити гроші, ХК “Реле та автоматика” змушена була терміново купити векселі ХДПЗ ім. Шевченко та акцептованих ВАТ “Укртелеком” на суму 30 тис. грн. та швидко віднести їх на Жовтневий телефонний вузол (м. Київ, вул. Г. Севастополя 39). В результаті телефони були включені буквально через 5-6 годин після відключення.

У практиці вексельного обігу досить часто трапляються випадки, коли господарчі підприємства терміново купують той чи інший вексель, адже постійно когось відключають за неоплату—за газ, електроенергію, воду, телефон. Особливо терміново намагаються закрити свою заборгованість підприємства, які здали в оренду свої площі, тому що орендатори— часто основне і навіть єдине джерело доходу.

    Біржовий збір не платиться.

В результаті усіх цих переваг “сірого” ринку лише в серпні-вересні 1997 р. загальний об’єм заключених угод лише по векселях НДЦ становив 3-4 млн. грн. на тиждень. Але на сьогоднішній день повністю підтвердився прогноз директора департаменту цінних паперів АКБ “Правекс-Банк” Олексія Білоконя щодо векселів НДЦ. Пан Білокінь ще у квітні 1998 р. прогнозував, що на зміну вексельному енергоринку прийде заліковий енергоринок, який постійно набирає оберти. Механізм роботи залікового ринку досить специфічний, у ньому приймають участь лише крупні суми, починаючи від 100 тис. грн. Зрозуміло, що працювати з такими сумами та забезпечувати механізм гарантій можуть лише крупні фірми–учасники оптового ринку електроенергії. Сьогодні за допомогою таких залікових механізмів можна погасити борги за електроенергію за 40-45% від суми боргу при умові оплати “живими” грошима.

Але, скоріше всього, зникнення ринку векселів НДЦ та розширення ринку енергозаліків не означає остаточного витіснення векселів із сфери розрахунків за електроенергію. В 1998 році на ринок України вийшли векселі Національної акціонерної енергетичної компанії “Енергоатом”. До складу цієї компанії входять п’ять українських АЕС і векселі цієї компанії можна використовувати як засіб платежу за електроенергію.

Активними торговцями векселів НДЦ НАЕК “Енергоатом” являються: ТОВ “Менеджмент груп” (м. Київ 252-71-80), ТОВ “Сток мастер” (м. Київ 241 87-42). Далеко не останнє місце на вексельному ринку України 1997-1999 р. р. займали векселі Державної компанії “Укргазпром”. Векселі компанії “Укргазпром” можна використовувати для погашення власної заборгованості за споживання газу. Котировки цих векселів знаходились на рівні 60-63% від номіналу. Але зимою, як правило, ціна піднімається на 4-7%. Однак і в цьому випадку не можна сказати про ліквідний вексельний ринок. Основна причина невисокого попиту на ці векселі заключається в хронічній неплатоспроможності тих організацій, які споживають газ через систему “Укргазпром”. Адже крупні та платоспроможні підприємства купують газ у газових трейдерів (“Ітера”, “Інтергаз”, “ЕЄСУ” і т. д. ), споживачі газу від “Укргазпрому” являються переважно бюджетні організації та населення, яким немає сенсу купувати векселі, їм просто легше не платити за газ. Адже по офіційній статистиці лише 60% (у кращому випадку) населення України платять за комунальні послуги, в тому числі й за газ. Серед бюджетних організацій відсоток оплати за споживаний газ набагато нижчий.

Серед торговців векселями “Укргазпром” найбільш активними являлись “Укргазпромбанк” м. Київ, “Донецький Центр Цінних Паперів” (0622-32-25-01), “Велтон”-фонд (0572-14-98-14), АБ “Столичний” (044-553-66-47). Ще один вид векселя заслуговує на увагу —це вексель “Укртелекому”. Власне кажучи, це переказні векселі, виписані Харківським Державним Приладобудівним Заводом ім. Шевченка та акцептовані ВАТ “Укртелеком”. ХДПЗ ім. Шевченко випускає та поставляє в “Укртелеком” продукцію, необхідну для нормального функціонування системи електрозв’язку. “Укртелеком” розраховується зі своїм постачальником своїми векселями. Отримавши векселі “Укртелекому” на руки, ХДПЗ ім. Шевченко розраховується ними зі своїми діловими партнерами, а ті, в свою чергу, вже намагаються продати їх далі, і саме так векселі “Укртелекому” з’являються на фондовому ринку. Сьогодні вексель “Укртелекому” можна купити з дисконтом 25-26% не торгуючись, але якщо добре пошукати та поторгуватись, то можна купити й з дисконтом 28-29%.

Векселем “Укртелекому” можна погасити свою заборгованість перед “Укртелекомом” за надані послуги електрозв’язку. Ці векселі, згідно з наказом № 27 від 02. 06. 98 підписаного генеральним директором ВАТ “Укртелеком”, Л. І. Нетудихатою, повинні бути прийняті в рахунок оплати за надані послуги електрозв’язку від підприємств усіх форм власності. Ці векселі приймаються в оплату тільки за телефонні переговори, тобто цими векселями не можна відремонтувати телефонний апарат, провести телефонну лінію, купити міні-АТС тощо. За цими векселями навіть не можна отримати гроші, ними можна лише погасити реально існуючу заборгованість за телефонні переговори, при чому сума векселя не може перевищувати суму дебіторської заборгованості за послуги зв’язку підприємства-боржника. Але не тільки підприємства –боржники мають право погашати свою заборгованість векселями, але люба юридична особа може оплачувати свої поточні рахунки перед “Укртелекомом” векселями. Звичайно, це тільки в тому випадку, коли у підприємства договір на обслуговування з ВАТ “Укртелеком”, але не з ЗАТ “Утел”, чи UMC, чи Golden Telecom (Coca - Cola наприклад).

Активні торговці на ринку векселів УДПЕЗ “Укртелеком” —“Велтон”-фонд (0572-14-98-14), ООО “Сток-Мастер” (241-87-41…46), ФК “ГРОСС” (8-050-257-11-15).

З решти вексельної маси, що пропонується на слаболіквідному вексельному ринку України, особливо варто відмітити слідуючих емітентів, на яких існує стійкий попит: ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, “Укртатнафтосервіс”, ДП “Завод ім. Малишева”. Попит на ці векселі обумовлений перш за все наявністю у емітентів ліквідної продукції. Вексель “Укртатнафтосервіс”, наприклад готові купити навіть з мінімальним дисконтом, буквально 10 %. Але для того, щоб придбати продукцію “Нікопольського заводу феросплавів”, покупці готові платити навіть 100% за вексель, щоб тільки отримати продукцію нехай хоч і через деякий час.

Попит на векселі інших емітентів (найкрупніших металургійних підприємств, атомних електростанцій, гірничо-збагачувальних комбінатів і т. д. ) має випадковий характер та більш вужче коло торговців, і говорити про якісь реальні постійні котировки нереально.

    2. 3 Cутнicть та класифiкацiя активних операцiй
    банків з векселями.

У вексельному обігу виключно важливу роль вiдiграють комерційні банки ( далі КБ ) та їхні вексельнi операцiй. В умовах загальної недовiри до державних цiнних паперiв намiр пожвавити ринок векселiв здатний не лише пiднести значення i роль банківської системи, а й зробити її авторитетнішим гарантом. Саме КБ спроможнi дати вирішальний поштовх започаткуванню вексельного обігу, й за певних умов для КБ на сучасному етапi відкривається широка сфера діяльності в цiй галузi фiнансового ринку.

Розглянемо бiльш детально операції якi можуть здійснювати КБ в сфері вексельного обiгу згiдно дiючого законодавства.

    До активних банкiвських операцiй з векселями вiдносять
    1. Кредитнi операцiй
    а) врахування векселiв
    б) видача позичок до запитання пiд забезпечення векселiв
    в) рефiнансування вексельних операцiй
    2. Комiсiйнi операцiй

а)прийняття векселiв для одержання платежiв i для оплати векселiв у строк. б)зобов’язати оплатити вексель за платежем

    в)гарантування оплати векселя
    Врахування векселів
    Мал. 2. 1 Врахування векселів
    1. Выдача (эмиссия) векселя

1/2. Предоставление документов для рассмотрения вопросов об учете векселя 2/3. Выдача в расписке получения векселя

    3/4. Юридическая и экономическая экспертиза документов

4/5. Возврат векселя, если принято решение об отказе в учете 5/6. Заключение договора об учете векселя

    6/7. Оформление индоссамента векселя
    7/8. Подписание акта приема-передачи векселя
    8/9. оплата учетной стоимости векселя
    10. Оформление поручительства по векселю

11. Оплата комиссионного вознаграждения банку за проведенные операции с векселями

    9/12. Регистрация векселя в Книге учета учетнных векселей
    10/13. Передача векселя в кассу на хранение
    11/14. Предъявления векселя к платежу
    12/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу

13/16. Оплата вексельной суммы ( и процентов, если они предусмотренны) 17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (платильщиком) вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны)

18. Оплата вексельных сумм (и процентов, если они предусмотренны) в порядке поручительства

    19. Перечисление платежа по векселю
    14/20. Возврат векселя с отметкой о погашении
    21. Осуществление протеста в неплатеже по векселю

22. Предъявление требования в порядке регресса в неплатеже по векселю 23. Погашение суммы, связанной с обязательствами по просроченному векселю 24. Выдача кредита

    25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращение взыскания на заложенные векселя (через судебные органы).

Операцiя врахування векселів, що здійснюється банками, полягає в тому, що банк надає векселедержателю кредит шляхом купiвлi у нього векселя до настання термiну платежу, але по цiні, яка є меншою за вказану на векселi на величину дисконту (тобто це є певна винагорода за достроковий платіж або плата за користування кредитом), тобто економічна суть даної операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту в банківський. При цьому розмiр дисконту розраховується на пiдставi вiдсоткової ставки врахування векселiв i встановлюється за узгодженням з векселедержателем. За іногородними векселями додатково враховується до суми дисконту поштово-телеграфнi витрати, а також комiсiя банку за інкасування iногородних векселiв.

Звiдси, розрахунок суми дисконту відбувається за наступною формулою

    Вн х Т х П
    Д = ------------------- , де
    360
    Д - сума дисконту;
    Вн - номiнальна сума векселя;
    Т - строк в днях з дня врахування до дня платежу;
    П - облiкова ставка ( у виглядi коефiцiєнта).

Процес врахування векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо -комерційної діяльності відчуває потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Тому він, не чекаючи настання строку платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов’язання (зокрема банк).

Враховуючи вексель, банки мають звертати увагу на правильнiсть оформлення i вiдповiдність усiх реквiзитiв векселя. Окрiм цього до векселя виставляється вимога наявностi не менш нiж 2 пiдписiв, тобто векселедавця й першого векселеотримувача. Кiлькicть передавальних пiдписiв є свiдоцтвом надiйностi векселя. Але ж тут в обов’язковому порядку треба перевірити неперервнiсть індосаментiв та законність володiння векселем. Що стосується термінів погашення, то перевага віддається короткостроковим векселям. Не приймаються на врахування векселі, наданi юридичними особами, векселі яких пред’являлися до протесту протягом останнiх 6 мiсяцiв. Окрiм цих обов’язкових вимог банки при обмінних операцiях додержуються якісної та кількісної полiтики врахування.

При цьому пiд кiлькicною полiтикою обмiну розуміється та найбільша сума, на яку банк може враховувати вексель кожного окремого клієнта. Тобто це є так званою метою вiдповiдальностi клієнта перед банком по вексельним зобов’язанням. Пiд якiсною стороною обмiну розумiють вексельний матеріал якостi, який банк приймає до обмiну в роздрiб його походження ( мiсцевi, внутрiшнi й iноземнi векселi), рiзновидiв (комерцiйний, фiнансовий та інші), а також iнших вимог. В якiснiй полiтицi банки поперед усього намагаються мати справу з: -векселями, що виникли на пiдставi реальних торговельних угод, затверджених товарними документами; -векселями , виданими на солiднi промисловi, торговi й банківські фiрми;

    -векселями з платежем в банкiвському пунктi.

В якiснiй полiтицi обмiну важливу роль грає також полiтика банку вiдносно структури кредитного портфелю й галузей кредитування народного господарства. В умовах ринкової економіки врахування векселів–дуже поширена фінансова операція. Це пояснюється досить широким різноманітним використанням розрахунків і міжфірмового кредитування за допомогою векселів. Стосовно банків це пояснюється наступним:

    -векселю властива висока ліквідність;
    -встановлений строк погашення боргового зобов’язання;
    -обліковий кредит банку є короткостроковим;

-за певних умов вексель є більш стабільним видом активів, ніж акції, та несе менший ступінь ризику;

-може бути легко реалізований (насамперед шляхом переврахування в НБУ). Позики по спецiальним позичковим розрахункам, забезпеченi векселями (ломбардна операцiя).

Є доцiльними для підприємств , які інтенсивно викорис-товують векселi в розрахунках. Їх сутність полягає в тому, що банки можуть вiдкривати клієнтам за їх заявою спецiальний позичковий рахунок й відображувати на ньому суму наданої позички пiд забезпечення прийнятих векселiв. При цьому до надійності векселiв, що приймаються пiд забезпечення , пред’являються тi самі вимоги, що й до врахування векселiв. Векселя пiд забезпечення спеціального позичкового рахунку приймаються не на їхню повну вартiсть, а на 60-90% їхньої номінальної вартості. Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселiв, що приймаються пiд заставу. Оформлення такої позички може бути у виглядi чекової книжки. Погашення позички за спецiальним рахунком пiд векселi робить саме той, хто користується кредитом (при здійсненні операції по врахуванню векселів той, хто кредитується і той, хто погашає позичку - це рiзнi особи, де платником по кредиту є платник по векселю), пiсля чого йому повертається iз забезпечення вексель на суму, вiдносну до внесеної на погашення боргу. Спец. позичковий рахунок є рахунком до запитання i це надає банку право у будь-який момент вимагати вiд клієнта повного або часткового погашення позики або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути визначено в кредитній угодi. При наданi кредиту пiд вексельну заставу позичальник дає банку зобов’язання, виконати яке є обов’язковою умовою для користування кредитом. У них визначається: 1. Лiмiт кредиту.

2. Граничне спiввiдношення мiж забезпеченням i можливою заборгованістю. 3. Розмiр вiдсоткiв за кредит i комiсiю на користь банку.

4. Право банку підвищувати на свiй розсуд, але за попередженням клієнта розмiр вiдсоткiв i комісії.

5. Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час повного або часткового погашення заборгованостi, або надання додаткового забезпечення. 6. Право банку обертати та погашати боргову суму, що надходить до оплати прийнятих в заставу векселiв.

7. Право банку погашати заборгованiсть клієнта iз суми, що належить клієнту (знаходиться у банку на його рахунку).

8. Право банку дозволити клієнту за його iнiцiативою замінити одні векселі до строку їх оплати iншими.

Вдаються до ломбардної операції головним чином особи, що мають в своєму активi значний вексельний портфель й бажаючі користуватися властнiстю цього виду займа - кредитні ресурси по ньому доступнi практичного у будь-який момент, а проценти сплачуються тiльки за тi днi, протягом яких суми дiйсно були позичені. За умов же простого врахування розрахунок отримати в даний момент певну суму знаходиться в деякій залежності від попередньої оцінки векселів в облікових комітетах. Врахування часто виявляється не тільки менш зручною , але й менш вигідною формою кредиту, оскільки відсотки утримуються наперед до настання строків погашення векселів, причому особа , що користується кредитом , інколи сплачує відсотки за терміни , що перевищують термін дійсної потреби в ресурсах. Однак по ломбардній операції банки назначають відсотки в середньому на 1% вищий ніж по врахуванню векселів. На практиці ломбардний кредит, забезпечений одними векселями, зустрічається рідно, частіше–додатково закладаються інші цінні папери та документи на право власності (закладні).

    Комiсiйно-кредитні операції.
    Інкасування векселiв

Їх сутнiсть полягає в виконанні банком доручення векселедержателiв щодо пред’явлення векселiв у строк платежу й одержання належних платежiв. У разi непогашення платежу вексель повертається векселедержателю, але з опротестуванням неплатежу.

Таким чином, банк вiдповідає за наслiдки, які з’явилися б через невчинення протесту. Інкасуючи векселі банк приймає на себе лише доручення одержання належного за векселем платежу у визначений термiн i передання його власнику векселя. Роль банку зводиться лише до точного виконання інструкції клієнта. Банк , як правило принимє вексель на iнкасо тiльки в разi, якщо в мiсцi платежу у них чи власнi агенти, чи вiддiлення, чи кореспондентні.

    Мал. 2. 2 Інкасування векселів
    1. Выдача (эмиссия) векселя

1/2. Предоставление документов для рассмотрения вопроса об инкассировании векселя

    2/3. Выдача расписки в получении векселя
    4. Юридическая и экономическая экспертиза документов

3/5. Возврат векселя для оформления индоссамента или в случае принятия решения об отказе в инкассировании

    4/6. Заключение договора о принятии векселя на инкассо
    5/7. Оформление перепоручительного индоссамента на векселе
    6/8. Подписание Акта приема-передачи векселя
    9. Оплата стоимости векселя
    10. Оформления поручительства по векселю
    12/11. Оплата комиссионного вознаграждения

7/12. Регистрация векселя в Книге учета инкассированных векселей 13. Передача векселя в кассу на хранение

    8/14. Предъявление векселя к платежу
    9/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу

10/16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и процентов, если они предусмотрены)

17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (плательщиком) вексельных сумм (и процентов, если они предусмотрены)

18. Оплата вексельних сумм (и процентов, если они предусмотрены) в порядке поручительства

    11/19. Перечислкние платежа по векселю
    20. Возврат векселя с отметкой о погашении
    21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю

22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по векселю 23. Погашение суммы, связанной собязательствами по просроченному векселю 24. Выдача кредита

    25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращения взыскания на заложенные векселя (через судебные органы)

За виконання доручення щодо iнкасування векселiв банк має право на: а) вiдшкодування витрати за вiдправку та отримання векселiв i одержання платежу, коли платіж за векселем необхiдно одержати в iншому мiсцi; б)винагороду за виконання доручення.

Перевага інкасової операції полягає в тому , що при врахуванні векселів банк бере на себе ризик, кредитуючи клієнта й мобілізуючи власний капітал, між тим як при інкасо він приймає на себе зобов’язання отримання платежу згідно з інструкціями клієнта. Банк не бере на себе інших зобов’язань ні за наслідки , які можуть виникнути внаслідок помилок в тексті документів , ні за несвоєчасне пред’явлення документів особі , що вказана поручителем , ні за невиконання інструкцій клієнта. Однак в інтересах розвитку даного виду операцій , банк приймає всі заходи , щоб йому не були поставлені в провину будь-які недоліки. Інкасова операція досягає великих розмірів в тих банках, які мають багаточисельні відділення. Бо вони можуть надати своїм клієнтам більш пільгові умови чим ті, що вимушені звертатися до кореспондентів для виконання доручень. Банки розвивають інкасову операцію ще й тому , що вона не тільки дає їм досить великий прибуток у вигляді комісії, але й дає доступ до підчас величезних капіталів, значення яких для банків є рівнозначним значенню векселів на поточних рахунках(це пояснюється тим , що з моменту отримання авізо й кредитування рахунка клієнта проходить певний проміжок часу , що надає банкам можливість безпроцентно тимчасово користуватися коштами клієнтів ). Інкасо векселів буває:

чисте –при інкасуванні простих векселів , що не супроводжується комерційними документами;

документарне - при інкасуванні простих та переказних векселів, супроводжується комерційними документами.

Чисте інкасо проводиться з метою отримання акцепту чи платежу, документарне надання комерційних документів платнику (акцентанту) проти платежу чи акценту, в залежності від випадку.

    Домiцiляцiя векселiв

Домiцiляцiя - прийняття банком вiд iменi поручителя векселя до сплати та його оплати за рахунок поручителя, який може бути векселедавцем чи акцентантом. Метою проведення подібної операцiї є отримання банком доходу у вигляді комісії за надання клієнту додаткових послуг.

Дана операцiя дещо протилежна що до операції iнкасування векселiв, бо банк в даному випадку є не одержувачем платежу, а стає платником.

Вступаючи як домiцiлiант , банк не ризикує, бо вiн оплачує вексель лише у випадку наявностi певної суму коштiв, вiдповiдно внесених платником, або за умови їх наявностi на поточному рахунку. При цьому платник має уповноважити банк на списання з його рахунку суми, необхiдної для оплати векселя. У випадку нестачi коштiв на рахунку платника банк відмовляє у платежi i вексель опротестовується у визначальному порядку проти векселедавця.

    Мал. 2. 3 Доміціляція векселів
    4/1. Выдача векселя с отметкой о месте платеже

1/2. Предоставление документов для рассмотрения вопросов о домициляции 3. Выдача расписки в получении векселя

    4. Юридическая и экономическая экспертиза докоментов

5. Возврат документов, если принято решение об отказе в домициляции 2/6. Заключение договора на домициляцию векселя

    7. Оформление индоссамента векселя
    8. Подписание акта приема-передачи векселя
    9. Оплата стоимости векселя
    10. Оформление поручительства по векселю
    3/11. Оплата комиссионного вознаграждения

5/12. Регистрация векселя в Книге учета домицилированных векселей 13. Передача векселя в кассу на хранение

    6/14. Предъявления векселя к платежу
    7/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу

16. Оплата векселедателем вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны)

17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (платильщиком) вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны)

8/18. Оплата вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны) в порядке поручительства

    19. Перечисление платежа по векселю
    20. Возврат векселя с отметкой о погашении
    21. Осуществление протеста в неплатеже по векселю

22. Предъявление требования в порядке регресса в неплатеже по векселю. 23. Погашение суммы, связанной с обязательствами по просроченному векселю 24. Выдача кредита

    25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

26. Обращение взыскания на заложенные векселя (через судебные органы).

    Авалювання векселiв (Мал. 2. 4).
    Мал. 2. 4. Авалювання векселів.

8/1. Выдача векселя с отметкой о поручительстве (или с гарантией об оплате) 1/2. Предоставление документов для выдачи вексельного поручительства (аваля) 2/3. Выдача расписки в получении векселя

    3/4. Юридическая и экономическая экспертиза документов

4/5. Возврат векселя в случае принятия решения об отказе в поручительстве 5/6. Заключение договора о предоставлении аваля

    7. Оформление индоссамента на векселей
    8. Подписание Акта приема-передачи векселя
    9. Оплата стоимости векселя
    7/10. Оформления поручительства по векселю
    6/11. Оплата комиссионного вознаграждения

9/12. Аналитический учет выданного поручительства по векселю 13. Передача векселя в кассу на хранение

    10/14. Предъявление векселя к платежу
    11/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу

16. Оплата векселедателем(плательщиком) вексельных сумм (и процентов, если они предусмотрены)

    12/17. Неплатеж по векселю

14/18. Оплата вексельного обязательства в порядке поручительства 19. Перечислкние платежа по векселю

    20. Возврат векселя с отметкой о погашении
    13/21 Осуществление протеста в неплатеже по векселю

15/22. Предъявление требования в порядке регресса о платеже по векселю 16/ 23. Погашение суммы, связанной собязательствами по просроченному векселю 24. Выдача кредита

    25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему

Страницы: 1, 2, 3, 4


© 2010 Рефераты