Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України

Протягом останнього десятиріччя ХХ ст. нетрадиційні для України релігійні організації збільшили свою загальну чисельність майже у 19 разів [98; 50].

Символічний День єднання християнських Церков під гаслом "З любов'ю збудуймо Україну" провела Львівська міська адміністрація. "Цей день примирення для нас усіх повинен стати днем очищення, днем прощення, бо тільки в такий спосіб ми зможемо стати вільними й повернути рівновагу в наше спілкування з ближніми", - такі слова були у зверненні глави УГКЦ до віруючих всіх конфесій міста Львова. В цій акції брали участь представники УПЦКП, УАПЦ, ХВЄ , ЄХБ та інших релігійних громад [80; 6].

Такі акції єднання релігійних громад характерні для багатьох міст України. Зокрема, у м. Рівне було проведено акцію під гаслом "Хода в ім'я Ісуса Христа", яка з 2001 року здійснюється уже п'ять років поспіль.

Дослідження, проведене О. Назаркіною, показало, що 67% опитаних протестантів уперше відвідали громаду за запрошенням чи родичів знайомих, 18% відгукнулися на рекламні оголошення в ЗМІ чи в рекламно-інформаційних буклетах, 8% випадково почули проповідь під час євангелізаційних кампаній.

Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. досить масштабна підготовка українських місіонерів в Україні часто здійснювалася саме по західному зразку, причому викладачі - здебільшого північноамериканські місіонери - придбали свій досвід під час роботи серед племен Уганди, Кенії, у країнах Північно-Східної Азії[139; 7].

Традиційна релігійність часто розглядається представниками піздньопротестантських громад, як перешкода їхній місіонерської активності. Зокрема, старший пресвітер ХВЄ Закарпатської області так оцінив ситуацію у своєму регіоні: "Закарпаття зберегло свої храми. Люди продовжували відзначати релігійні свята. Релігійність є серйозною перешкодою для дійсного звертання людей до Бога."

Цікавим на наш погляд є питання про участь іноземних місіонерів в релігійному житті України. Проблема місії опиняється в центрі суспільної уваги тільки тоді, коли мова йде про протидію євангелізаційним зусиллям релігійних співтовариств іноземного походження або місіонерській активності нових релігійних рухів. Можна стверджувати, що проблема євангелізації сприймається церквами швидше на рівні усвідомлення необхідності придушення чужої діяльності, ніж у контексті розгортання своєї.

Одинадцять років тому до Києва приїхали Мік і Деліз Стоквелл. Сьогодні Мік Стоквелл -- стратегічний координатор Південної баптистської конвенції (ПБК) в Україні, Білорусі та Казахстані. У Харкові його основним завданням була координація служіння ПБК в області. Мік Стоквелл так розповідає про деякі аспекти своєї праці в Украні: "Говорячи про плани на майбутнє, можу сказати, що їх у нас багато. Вже розпочалася робота серед військовослужбовців. Військові складають значну частину населення України, і для того, щоб працювати серед них, потрібна особлива підготовка. Ще одним напрямком нашої роботи є медичне служіння. Це хороший метод євангелізації -- подавати медичну допомогу і свідчити людям про Бога. Одним із важливих наших проектів є заснування традиції президентських молитовних сніданків (за прикладом тих, які проходять в Америці. Україна -- стартова площадка місіонерства, стратегічний центр служіння, багато богословських навчальних закладів, хороші служителі, багато ідей і можливостей, і завдяки цьому у нас є можливість надавати допомогу іншим -- Росії, країнам Середньої Азії. В Україні проводимо підготовку місіонерів і виробляємо стратегію, як досягати великі міста (70 % населення].

В Україні відбулася "помаранчева революція", і увага всього світу була прикута до вашої країни -- це стратегічне місце між Азією, Сходом і Заходом." Кожен місіонер -- особистість, у кожного -- свої духовні дари. Кіт Вофорд, місіонер у Харкові, Майк Рей у Дніпропетровську -- наставник і вчитель. Шеннон Форд у Львові бере у роботі з відкриття нових церков. У Криму серед татар працюють місіонери, у яких свій підхід. Джоуел Регенс керує новою навчальною програмою в Київській богословській семінарії. .кожен місіонер працює у своєму регіоні по-своєму.[22;50]Сем Тейлор з 1999 року бере безпосередню участь у проекті "Київ-25". Суть цього проекту полягає у створенні 25 нових церков. [21;40-41]

Міжнародне Товариство Євангельських студентів - група християн, яка працює із студентами університетів України. Товариство є підрозділом Міжнародного Товариства Євангельських студентів з центром в Оксфорді, Англія. Ця організація має осередки в 145 країнах світу. Вперше американці прибули в Україну з метою заснувати осередки Товариства у 1989 році. Це було у часі культурного обміну між Київським державним університетом та Християнським товариством Inter-Varsity зі США. Однак офіційний статус в Україні було отримано в 1999 році. Організація в Україні має 9 іноземців та 19 українців. Вони працюють в усіх областях України: західний регіон (до нього входять 6 областей західної України), центральний (Київ), південний (Одеса, Миколаїв, Херсон, Крим) та східний (Харків, Донецьк, Луганськ). Робота ведеться у 4 різних групах, є національний підрозділ, який займається адміністративними, навчальними питаннями та розподілом. Місіонерська праця проводиться серед студентів університетів (академії, університети, інститути, коледжі). В західній Україні немає осередків у коледжах. Переважно проводиться робота з тими студентами, які є членами нашої організації, надається підтримка у пізнанні Слова Божого та налагоджуються контакти з іншими студентами. Основний принцип діяльності організації полягає в тому, що самі студенти проводять місійну діяльність серед своїх одногрупників чи однокурсників. Студенти навчаються як проводити заняття з вивчення Біблії, та заохочують до цієї справи своїх друзів. Мета -- організувати студентів не лише до лідерства в університетах, та у групах Товариства Студентів Християн, але й до того, щоб вони продовжували свою діяльність після закінчення університету, у своїх церквах, та продовжували жити за ради Христа у всіх сферах своєї діяльності: чи це бізнес чи християнське місіонерство. У заходах приймають участь представники різних конфесій. Це те що будує мости між різними деномінаціями та конфесіями християнської віри." [163]

Наведемо результати аналізу публікацій, присвячених місіонерській діяльності закордонних релігійних організацій в Україні. Із 72 публікацій 1993-1997 рр., розміщених в українських газетах та журналах, тільки 3 публікації присвячені євангелізаційній діяльності історичних церков. У решті мова йде про активність закордонних місій або нових релігійних рухів (серед них - одне заперечення, 18 нейтрально-інформаційних статей, 6 стримано-співчуваючих і 44 викривально-агресивних).

Суспільно-політичні угруповання, особливо націонал-радикального спрямування і ті, що прагнуть до слов'янської єдності, також дуже рішуче націлені на витіснення нових для України релігій та іноземних місіонерів. Водночас у певних сегментах суспільної думки формується так званий "інтелектуальний антипротестантизм", який пов'язує ледве чи не всі проблеми сучасної України з американо - протестантською присутністю.

Однак соціологічні дослідження свідчать швидше про байдуже, ніж вороже ставлення до закордонних місій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими 1997 року в Києві, думку про те, що "закордонні конфесії треба заборонити" - поділяють лише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чи ні, 36,5% - не моґли відповісти на запитання.

На сьогодні суспільна думка стосовно місіонерської активності іноземців, ще попереду. Слід відзначити, що. по-перше: сприйняття, українцями євангелізаційних впливів більш-менш толерантне (в країні не було варварських акцій, як у деяких пострадянських країнах, також не було і обмежень та заборон на урядовому рівні). А по-друге: у свідомості ієрархів та служителів історичних церков все більше переважає розуміння того, що піднесення власної духовної традиції неможливе шляхом приниження традицій чужої [72; 3].

На місіонерській ниві на теренах України трудяться багато протестантських громад, серед них місіонерська церква "Херсонський степ", що в місті Складовську. "Місіонерство для нас не затерта тема про яку ми вимушені говорити раз-пораз. Місіонерство - це наша головна робота! Праця на територіях, де працюють наші місіонери далеко не закінчена. Потрібно зробити багато більше зробленого. Попереду - проповідь Євангелія на нових територіях та відкриття нових помісних церков. Наше посвячення кріпне з року в рік, адже Ісус призвав Церкву для спасіння народів. Ми повинні і зможемо вплинути на світ! Мільйони людей по всій землі мають потребу в свободі. На жаль, не багато з них розуміють, що істинна свобода набувається при пізнанні Слова Божого. Ми живемо в дивний час виконання пророчого слова про те, що земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповняють море" [147; 5].

На карті Скадовського району двадцять три села охоплені працею місіонерів церкви "Аллілуйя". Щотижнево місіонерські групи виїжджають в села Петрівка, Шевченко, Красне, Таврія, Труд; проходять домашні групи вже з місцевими служителями в селах Антонівка, Тарасівна, велика Андронівка. Центральна церква в Скадовську продовжує допомагати групам, організованим в селах для того, щоб вони виросли в самостійні помісні церкви.

В Дніпропетровському регіоні іде велике пробудження серед молоді і підлітків. Створюються мобільні євангелізаційні команди і місіонерські групи, які несуть світло Євангелія також в мусульманські країни. З цією метою відкрито Біблійну семінарію на базі церкви "Блага Вістка" в Дніпропетровську для підготовки служителів.

Поширюється євангельське служіння серед ув'язнених. Сьогодні в деяких в'язницях регіону функціонують церкви. Християни допомагають ув'язненим гуманітарною допомогою, духовною літературою, віруючі в ув'язненні проходять біблійний відео курс Міжнародної школи служіння.

Cлав'янське Євангельське Товариство (СЄТ) розширює своє служіння в Україні, співробітники місії за участю помісних церков проводять євангелізації, розповсюджують духовну літературу, надають гуманітарну допомогу. В Різдвяні свята місія СЄТ відвідала дитячий дім-інтернат в с.Великополовецьке. Окремі служителі постійно відвідують інтернат, проводять з дітьми біблійні уроки, до служіння цієї місії долучається ляльковий театр Другої Київської церкви, де діти з великою цікавістю дивляться різдвяні вистави та інші вистави на біблійні сюжети. Співробітники місія СЕТ регулярно відвідують церкву "Свобода", що знаходиться на території в'язниці неподалік від м. Черкаси. В цій церкві 27 членів, є новонавернені, які готуються до хрещення. Церква має дім молитви, в якій несе пресвітерське служіння А. Перепелиця. [120;2]

Протягом п'яти років на базі церкви "Блага вістка" діє духовно благодійний фонд "Добробут", завдячуючи якому дитячі будинки отримують подарунки на Різдво. Разом з міським комітетом у справах сім'ї та молоді у Дніпропетровську та інших містах регіону фонд проводить профілактичну роботу, направлену на боротьбу з наркоманією. Щорічно літом проходить музичний фестиваль за участю християнських груп під гаслом "Молодь України проти наркотиків" [150; 5].

Плідну роботу на місіонерській ниві проводить церква "Блага вістка" м. Черкаси. Завдяки діяльності місіонерів цієї церкви було організовано церкви в містах Сміла, Канів, Чорнобай. На сьогодні церква "Блага вістка" організувала 17 дочірніх служінь в області.

Як в середині церкви, так і за її межами функціонують різноманітні служіння. Інститут підготовки християнських лідерів вже не один рік випускає бакалаврів богослов'я. Служіння "В подружжі на все життя" проводить активну роботу з сім'ями направлену на їх відновлення. Служіння бізнесменів "БСБ" - бізнесмен в служінні Богу об'єднує ділових людей церкви для навчання ведення бізнесу опираючись на засадах християнських принципів, а також має мету створити Асоціацію ділових людей, у яку можуть вступити бізнесмени міста та області, не залежно від того, християни вони чи ні. Для більш систематичної та успішної місіонерської роботи в церкві було організовано місіонерській відділ. Вагому частину у цій роботі займає школа місіонерів "Вогонь пробудження". В програму входить, як теоретичне так і практичне навчання [124; 5].

Місіонерське товариство "Cвітлo на Сході" почало свою роботу в Україні в 1991 році. Основними напрямками роботи місії є поширення Євангелія, благодійна, просвітительська й освітня програми, що сприяють духовному відродженню України.

Журнали "Вера и Жизнь", "Менора", "Тропинка", "Стежинка" поширюються серед більш ніж 150 тис. передплатників, а книжковий фонд місії нараховує близько 120 найменувань. Журнали і книги видаються на пожертвування і поширюються безкоштовно серед читачів, багато хто з яких знаходяться в будинках старих, дитячих притулках, лікарнях, незаможних родинах, проходять військову службу або знаходяться в місцях позбавлення волі.

Двоє зі співробітників дитячого відділу місії ведуть постійну роботу з дитятами-сиротами і безпритульниками. Молодіжний клуб нараховує близько 150 підлітків. Місія видає християнський інтернет-журнал "Вертикаль" для молоді. Ціль проекту -- проповідь Євангелія. Для досягнення цієї мети підпорядковані основні публікації журналу. Однак, поряд з євангелізацією журнал веде і культурно просвітницьку роботу. Ціль месіанського відділу місіонерського товариства "Світло на сході" є пошук шляхів зближення і встановлення зв'язків між християнськими церквами і месіанським єврейськими общинами.

В Україні нараховується більш 65 тис. сліпих. На студії звукозапису місії йде підготовка літературно-музичних програм на аудіокасетах для людей з повною або частковою втратою зору і для дітей. Крім того, створені групи допомоги, що регулярно проводять зустрічі з інвалідами по зору.

Місія підтримує зв'язки з благодійними закордонними організаціями, силами яких здійснюються збір одягу, продуктів харчування, медичного устаткування й іншої гуманітарної допомоги. Регулярна допомога надається лікарням, товариствам інвалідів, об'єднанням багатодітних сімей, родинам, що втратили годувальника і виховує дітей-інвалідів.

Наприкінці 2001 року при місії була заснована Всеукраїнська християнська асоціація медичної, духовної і соціальної допомоги. Метою створення асоціації є координація християнських фахівців для підтримки духовного, тілесного здоров'я населення України. На сьогодні в медичному центрі місії іде активна робота по наданню допомоги окультнозалежним людям, з алкогольною і наркотичною залежністю, жінками з пост-абортним синдромом.

Асоціація місіонерських церков євангельських християн України створена влітку 1999 року і стала займатись реалізацією планів, закладених у стратегію розвитку МГБХО "Надія-людям" м. Рівне. Вона об'єднує євангельські церкви які були засновані в результаті служіння різних місіонерських груп, з метою прославлення Бога через учнівство та місію. АМЦЄХУ поширює місіонерське бачення шляхом організації нових церков в Україні та за її межами і надає всебічну допомогу церквам, які входять в Асоціацію, у формуванні місіонерського бачення і його реалізації. Церкви об'єднано не за принципом ієрархічного підпорядкування, а на основі єдиних принципів служіння і спільних цінностей.

Для налагодження більш тісних контактів між церквами проводяться зустрічі місіонерських команд і церковні місіонерські конференції, всеукраїнські та регіональні пасторські зустрічі, спільні між церковні євангелізаційні проекти, у тому числі дитячі і молодіжні християнські табори. Уже кілька років у рамках Асоціації діє проект "Місіонерська інтернатура" - проходження студентами християнських навчальних закладів літньої практики й інтернатури після завершення навчання.

З 1991 р у м. Рівне була створена одна з перших місіонерських церков - "Община Доброго Пастиря". Через кілька років підготовлені в церкві лідери почали організовувати групи з вивчення Біблії в населених пунктах Рівненської області, на базі яких згодом виростали нові церкви. Паралельно місіонерська робота велася в західних областях України, а з 1998 р - у Східній Україні. В даний час близько 30 новостворених церков євангельських християн увійшли до АМЦЕХУ, крім того, місіонери працюють над створенням церков у більш ніж 10 інших населених пунктах.

У Харківській області ведеться місіонерське служіння серед циган. У м. Мерефа створена циганська національна церква "Девлеско дром" ("Божий шлях").

Майже всі місіонери мають духовну освіту або ж навчаються в християнських навчальних закладах. У церквах і групах проводяться заняття по програмі внутрішньоцерковної освіти, ведеться робота з дітьми та молоддю, розвиваються соціальні проекти (гарячі обіди для малозабезпечених, допомога інтернатам, реабілітаційний центр для наркоманів тощо).

У багатьох церквах регулярно проводяться місіонерські конференції та семінари, спрямовані на формування у віруючих місіонерського бачення, члени церков дають молитовні та фінансові обітниці віри.

У січневі дні 2005 року відбулося відкриття офісу християнської місії "Спадщина", яка офіційно розпочала свою діяльність ще в жовтні минулого року. Сама назва вже говорить про мету і завдання цієї організації -- передання духовної і педагогічної спадщини лідерам дитячого служіння, щоб вони, в свою чергу, вміли донести божественні істини наступному поколінню. Місія прагне підтримувати і розвивати служіння таборів у селах та містечках Рівненської області, а також післятабірну роботу: недільні школи, підліткові клуби "Майбутнє України" та інші види дитячого служіння. Така підтримка відбуватиметься шляхом навчання вчителів недільних шкіл та християнських підліткових клубів, наставників християнських таборів. Професійна підготовка проходить у заочній школі удосконалення дитячих служителів 2-3 суботи в місяць. Здобувати знання і удосконалювати свої навички тут можуть не тільки початківці, а й вчителі зі стажем, директори, тому що програма навчання розрахована на лідерів трьох рівнів.

Ірина Курченко, директор місії "Спадщина", зауважує, що важливим завданням організації є показати цінність дитячого служіння в церкві, як майбутнього України, запросити на це служіння більше посвячених лідерів, сприяти їх духовному та професійному зростанню. "Ми хочемо, щоб більше дітей і підлітків приходили до Ісуса Христа, віддавали Йому свої серця, поповнювали місцеві церкви, духовно зростали, щоб їх життя в Христі було повноцінним. Дитячі лідери повинні вміти розповісти підростаючому поколінню, яке, звичайно, піддається впливу розбещеного світу, про небезпеку алкоголю, наркотиків, куріння, вільного сексу." Співпраця з місією допоможе сільським громадам краще організувати дитяче служіння, а відтак церкви поповнюватимуться молодими людьми.

Організатори "Спадщини" мають чималий лідерський досвід. Ще у 1989 році у Рівненській області почав працювати перший християнський табір "Ноїв ковчег". До 1999 року діяло вже 7 таборів. Проте знаходились вони при великих громадах області. Потерпали сільські церкви, які мали меншу можливість фінансування табору на навчання наставників. Але у 2000 році з'явився більш доступний метод євангелізації дітей -- денні табори. Це спонукало організовувати навчальні семінари для підготовки дитячих служителів. Лише через два роки при Обласному об'єднанні церков ЄХБ, засновується відділ "Християнські табори Рівненщини", який згодом трансформувавcя у місію.

"Спадщина" співпрацює з багатьма всеукраїнськими та міжнародними організаціями, в центрі уваги яких також знаходиться дитяче служіння. [126;5]

В Україні розпочато нове місіонерське служіння- лялькове, яке діє при Донецькому Регіональному Центрі "Духовное возрождение". Особливий успіх це служіння має серед дітей в християнських церквах, дитячих будинках, притулках, лікарнях дитячих, таборах та школах. "Наша мета, - говорить С. Марченко, керівник старшої групи лялькового служіння, - іти і нести невіруючим людям, в першу чергу дітям Благу звістку".[134;2]

Важливу роль у розповсюдженні ідей християнства, духовних цінностей Біблії, проповідування Слова Божого, християнського віровчення та моралі серед громадян України, насамперед молоді, виконує місія "Україна для Христа"- керівник С. Бутенко.

Для виконання цієї мети місія працює в декількох напрямках.

Одним із найзначніших є студентський рух КЕМПУС. Слово "кемпус" походить від англійського "сатриз", що в перекладі означає "університетське містечко". КЕМПУС є міжнародною організацією, а в нашій країні він діє як Клуб Енергійних Мислячих По-новому Українських Студентів. КЕМПУС працює в університетах Києва, Львова, Донецька, Харкова, Одеси та Воронежу, розповсюджуючи Слово Боже серед студентів -- тих, хто в майбутньому буде обіймати керівні посади в нашій країні. Окрім команд, що працюють у вищезгаданих містах, є також команда ЛІНК. Вона відвідує університети, в яких ще не створено постійної команди КЕМПУС. На сьогодні це 15 міст, які ви можете бачити на мапі. Тут є невеликі групи віруючої молоді, які проповідують Слово Боже у студентських містечках. ЛІНК подає духовну, моральну та емоційну допомогу цим групам.

Команда, що працює з фільмом "Ісус", -- ще один важливий напрямок роботи цієї місії Адже саме завдяки цій праці сотні тисяч людей змогли почути і зрозуміти Євангелію. В команді задіяно близько 30 людей, завдання яких полягає в тому, щоб у співпраці з помісними церквами організовувати покази фільму "Ісус" по всій Україні. Активно діяти цей проект почав з 1999 р. За цей час фільм було показано у більш ніж 4 тис. населених пунктах. Завдання проекту полягає в тому, щоб кожному мешканцю України дати можливість почути, побачити та прочитати Євангелію.

З 2002 р. місія започаткувала проект "Сімейне Життя", мета якого -- допомогти зрозуміти та застосовувати незмінні Біблійні принципи для налагоджування міцних сімейних стосунків. Сьогодні в цьому проекті працює дві команди: перша -- подружжя Скат та Сімп Стемпл. Вони проводять сімейні конференції "Незабутні вихідні удвох" в центральній частині України. Друга команда -- Біл та Колін Томас і Володя та Олена Лосєви, які працюють у Львові та по всій Західній Україні.

Також у рамках місії "Україна для Христа" працює проект "Молодь на роздоріжжі", завдання якого -- підготовка фахівців для роботи з підлітками та молоддю з питань формування характеру та виховання моральних якостей, профілактики СНІДу та інших хвороб, що передаються статевим шляхом. Основним методом досягнення мети є проведення чотириденних семінарів за навчальним курсом "Життя на роздоріжжі". На семінари запрошуються вчителі, медики, соціальні та молодіжні працівники, тобто всі, хто працює безпосередньо з підлітками та молоддю. Програма "Молодь на роздоріжжі" вже затверджена Міністерством Освіти та внесена до списку факультативних занять середньої школи.

Все вищезгадане стосується основних напрямків роботи місії "Україна для Христа". Однак це ще далеко не все, чим займається місія. В нашому швидкоплинному світі технічний прогрес набирає обертів, з'являються нові перспективи, можливості; всі, хто прагне нести Слово Боже, повинні швидко реагувати на ці зміни та використовувати нові можливості.

Навесні 2005 року місія "Україна для Христа" спільно зі Спілкою Кінематографістів України провела перший християнський кінофестиваль "ДАМАХ". "Ратаїі" у перекладі з давньоєврейської означає метафору трансформації, перетворення, що ближче за змістом до російського "преображение". Особливість цього кінофестивалю полягає в тому, що він формує програму з короткометражних фільмів "духовного досвіду". Йдеться про твори, в яких автори зосереджують увагу на основних категоріях духовного життя людей. Важливо те, що учасниками фестивалю стали переважно молоді кіномитці, і хоча це була перша спроба і кількість представлених духовних фільмів не була значною, ми сподіваємось, що в наступні роки зможемо говорити про реальну наявність духовного кіно в Україні. [101;38-39]

У роботі, направленій на збільшення чисельності громад протестантських церков, використовуються різні методи і форми інформування. Цікаві висновки можна зробити на основі аналізу проведеного опитування респондентів, що є членами протестанських громад м. Рівне, яке було проведено в 2004-2005рр. склалася така картина:

на запитання "За яких обставин Ви вперше відвідали протестантську церкву?" більшість (57% опитаних відповіли, що їх запросили родичі або знайомі, серед них 10% у дитинстві).

20% - прийшли по рекламних оголошеннях ЗМІ;

9% - випадково почули під час євангелізаційних акцій;

7% - привели особисті духовні потреби;

3% - збіг обставин;

4% - особисті та сімейні проблеми.

Рис. 10. Аналіз обставин приходу до церкви

Питання "Чи намагаєтесь ви залучити людей до церкви?" отримало досить резонансні відповіді, а саме:

42,4% - роблять це іноді;

32% - доволі часто;

19% - активно і постійно;

6,3% - дуже рідко;

0,3% - не намагається.

Рис. 11 Динаміка залучення людей до церкви

Серед основних причин, які приваблюють в церкву респондентів такі:

85% - можливість спілкування з Богом;

63,5% - спілкування з віруючими;

47% - нести служіння;

37,7 - душевний спокій;

26,7% - пізнання вищої Божої істини;

10,7% - особисте самовдосконалення.

Щодо служінь які респонденти хотіли б виконувати в церкві, то 36% задоволені тим що є; 26% бажає працювати у християнській місії; 11% бажає нести хорове та музичне служіння; 8% прагнуть бути пасторами; 7% керувати місіями.

На даний час 72% опитаних несуть служіння: 19% музичне та хорове служіння; 16% проповідування; 8,3% робота з дітьми та молоддю.

Варто зазначити, що на питання "Ваше ставлення до діяльності християн інших конфесій" - схвально відгукнулись 79% респондентів, 20% - висловили нейтральне ставлення, агресивно налаштованих 1%.

Рис. 12. Тенденції співпраці конфесій

Місіонерська діяльність водночас сприяє піднесенню рівня релігійно-общинної активності віруючих, оптимізації внутрішнього життя у самому протестантизмі. І хоча кількість пасивних членів, так би мовити "зовнішніх, номінальних християн", у ньому завжди була значно меншою, ніж у православ'ї чи католицизмі, тенденція на подальше посилення культової, проповідницької, євангелізаційної завзятості кожного окремого члена церкви сьогодні виявляється все виразніше. Міцна дисципліна, виразність релігійної домінанти у свідомості та поведінці більшості членів громад, що спричиняє їхню винятково високу активність, робить протестантизм попри невелику питому вагу дуже помітним чинником релігійного життя України.

7. Роль протестантів у освітньому та культурному житті України

Одним з найважливіших завдань успішної розбудови України, як незалежної демократичної правової держави, що сприятиме її входженню як рівноправного члена до світової та європейської спільноти, є духовно-моральне виховання молодого покоління. В Україні здійснюється певна робота, спрямована на духовно-моральне виховання молодого покоління. Такий досвід уже накопичено у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях, а з 1999 року на Рівненщині в державних школах почав викладатися новий предмет "Християнська етика". Зважаючи на його позитивні результати, 24 березня 2000 року Рівненська обласна рада прийняла рішення "Про запровадження предмета "Християнська етика" в загальноосвітніх школах Рівненської області". Для підготовки відповідних педагогічних кадрів при Національному університеті "Острозька академія" було відкрито факультет підготовки викладачів християнської етики. Сьогодні тут набувають кваліфікацію викладачів християнської етики близько 130 педагогів з Рівненської та інших областей України. Зараз цей предмет викладається в 6-ти районах Рівненської області. Викладання здійснюють 68 учителів у 62-х школах області. Вивченням предмета "Християнська етика" охоплено більше 12,5 тис. учнів. Основними принципами, на яких будується процес викладання християнської етики є: Біблійна основа викладання, міжконфесійний характер змісту уроку християнської етики, використання актуального матеріалу з життя учня, його найближчого оточення, а також з життя українського суспільства, здійснення міжпредметних зв'язків, врахування індивідуально-психологічних, вікових характеристик та релігійного досвіду учня, використання виховного потенціалу християнства для здійснення духовно-морального виховання молодого покоління.

За результатами психологічних, соціологічних досліджень, інтерв'ю з учителями, учнями та батьками можна зробити висновок про велику ефективність предмета "Християнська етика". Так, 74,6% опитаних батьків, які

репрезентують різні галузі соціальної практики і мають дітей школярів, вважають викладання "Християнської етики" корисною справою, яку слід поглиблювати. У дітей під впливом "Християнської етики" різко знижується рівень агресивності та ворожості, покращується характер та поведінка, ставлення до ровесників, батьків і вчителів. Багато учнів називають предмет "Християнська етика" своїм улюбленим і зважають його одним з найважливіших предметів у школі.

Духовно-моральне виховання молодого покоління вимагає сьогодні визнання і підтримки держави. Предмет, з виховним потенціалом якого не може порівнятись жоден інший предмет, викладається лише в чотирьох областях України. Не викладається він у вищих навчальних закладах. Бракує навчально-методичних посібників, книг для читання, аудіовізуальних матеріалів. Думається, що духовно-моральне виховання стане метою виховання української молоді й посяде чільне місце у навчальних закладах різного рівня [33;56-58]. Важливим питанням гуманізації українського суспільства є розвиток духовної освіти громадян. Провідні конфесії наполегливо розвивають мережу духовних навчальних закладів, готують служителів інших релігійних спеціальностей, а також розвивають широку пропаганду гуманістичних ідей. Церкви набувають зараз могутнього освітнього потенціалу, який може виявитися корисним і для навчання спеціалістів нерелігійних спеціальностей: істориків, філософів, філологів, психологів тощо. За для цього необхідно по-новому переосмислити законодавчі положення про відокремлення школи від церкви.

Тут треба усвідомити, що в контексті духовно-просвітницького співробітництва між конфесіями і навчальними закладами світського типу мова йдеться не про нав'язування учням чи студентам певної релігійної ідеології, а лише про їх всебічне ознайомлення з основами релігії. Пропонується узаконити і систематизувати викладання у державних навчальних закладах релігійно-філософських, релігієзнавчих та релігійно-пізнавальних дисциплін, яке, втім, не буде супроводжуватися виконанням релігійних обрядів і церемоній і носитиме інформативний характер.

Відповідно до "Концепції сучасного українського виховання", авторами якої є провідні фахівці Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка, християнсько-ідеологічна стратегія шкільного виховання, має стати домінуючою в Україні. Тільки вона, що визнає віру в Бога, як Найвищий Авторитет, спроможна з'єднати нас з усім християнським людом, а також відновити втрачену нами духовну, культурну і матеріальну спадщину [19; 35]. Дуже важливо, щоб люди, які знайомлять дітей з біблійними істинами самі були відродженими християнами, мали ґрунтовну педагогічну і теологічну підготовку. Тому МГБХО "Надія-Людям" м. Рівне бачить своє завдання в тому, щоб всебічно сприяти впровадженню предмета "Християнська етика" в усі школи України, допомагати вчителям християнської етики методичними матеріалами, налагоджувати контакти з батьками, безпосередньо працювати з учнями в позаурочний час.

Для цієї роботи в 1995 році у м. Рівне була створена творча група присвячених на це служіння людей. За час роботи в Рівненській області було створено 18 дитячих християнських клубів при школах, 18 відеоклубів, батьківський клуб, клуб учителів християнської етики, клуб бібліотекарів. Випущено три книги: "Християнська етика і педагогіка: статті і уроки", "Конспекти уроків християнської етики для четвертого класу", "Уроки християнської етики для підлітків". При 45 школах сформовані бібліотеки. Два рази на рік у школах проходять тижні християнської етики.

Досвід роботи в Рівненській області переймають педагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщини та інших регіонів країни.

З 1996. в м. Донецьку розпочав свою роботу Християнський Центр духовно-естетичного виховання. Основне завдання Центру -- спрямоване на допомогу талановитим дітям з малозабезпечених сімей розвинути свої творчі здібності та привести до пізнання християнства та увірувати в Христа. Центр оснащено відповідно до запитів, є комп'ютерний клас, класи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, клас англійської мови. Функціонує бібліотека, відеотека, драматична студія, організовано дитячий хор. [147;6]

6 листопада 2003р.в Києві, в Національному палаці "Україна" відбувся Форум християнської спадщини, історії та культури України, в якому взяли участь понад 4000 осіб. Організатори Форуму - Всеукраїнський Союз об'єднань євангельських хрнстнян-баптнстів, Міжнародний медичний освітній фонд Джона Вуда, а також Київський симфонічний оркестр та хор піл керівництвом Роджера Макмерріна.

Варто зазначити, що цей Форум був проведений в рамках Декади духовної спадщини та відновлення, проголошеної Президентом України Леонідом Кучмою та Верховною Радою України. В роботі Форуму взяли участь Голова ВСО €ХШ Григорій Комендант, Голова Братства незалежних церков та місій євангельських християн-баптистів України Олексій Мельничук, Голова Союзу вільних церков християн євангельської віри України Василь Райчинець, Голова Державного комітету України у справах релігій Віктор Вондаренко, народні депутати України Олександр Турчинов та Володимир Стретович, релігійні, громадські та політичні діячі України, а також гості з-за кордону. Головна мета Форуму, за словами його організаторів, полягала в тому, щоб сприяти розвитку релігійної свободи в Україні та духовному відродженню особистості; пропагувати християнські цінності та звернути увагу українського суспільства на їх практичне застосування в щоденному житті, бізнесі, державному управлінні; продемонструвати єдність християнських конфесій у служінні знедоленим та малозабезпеченим верствам населення, а також допомогти у розумінні гарантованого Конституцією права кожного громадянина України на свободу совісті та віросповідання.

Форум заслуговує лише на позитивні оцінки, адже він засвідчив спроможність євангельських церков України ефективно співпрацювати в справах милосердя, добра, благодійності та любові до ближнього, а також продемонстрував визначальну роль християн в сучасному українському суспільстві. На Форумі були присутні багато молоді, представників інтелігенції, зарубіжних гостей. Все це говорить про те, що і в XXI столітті Євангеліє Ісуса Христа є дуже актуальним і життєво необхідним для всіх людей, незалежно від освіти, соціального стану, кольору шкіри та національності. [45;23]

Криза сучасної української держави засвідчує, що побудова громадянського суспільства неможлива без духовно-морального відродження України, як фундаментальної підстави стабільності, громадянської злагоди і процвітання. Масове поширення таких аморальних та антисуспільних явищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім'ї не тільки створюють негативний образ України в очах міжнародної спільноти, але й виявляють всю немічність держави, в якій християнські та загальнолюдські цінності не стали особистим вибором для більшості громадян. Питання релігійної освіти та виховання потрібно розглядати в контексті того факту, що Україна - європейська держава, де християнські корені сягають початків її державності, освіти, культури - всіх без винятку, сторін суспільного буття [103; 12].

"Всі педагогічні зусилля, які лише можуть бути здійсненими, повинні бути направлені на те, щоб юна особа могла "знайти себе" і творчо перероджувати свій склад, якій вона виявляє в собі, як взаємодію спадковості, соціальних і духовних впливів" - так говорив В. Заньковській, філософ, богослов педагог психолог [110; 13].

Позитивно ставиться сучасна протестантська церква до культурного життя країни. Звичайно, йдеться про тi сфери культури, що розвивались у контекстi християнських традицій, які сьогодні орієнтуються на їх відновлення (лiтература, музика, архітектура, театр). Обережно оцінюють протестанти елементи сучасної секулярної культури, цінність яких, з точки зору християнської моралі, сумнівна (кіно, естрада, цирк, шоу). Однак деякі форми молодіжної культури проникають у життя громад. У багатьох з них створено вокально-інструментальні ансамблі, які виступають з концертами не лише у релігійному, а й світському середовищі, беруть участь у молодіжних музичних фестивалях.

Переважно члени протестантських громад (приблизно 80%) -- українці, у західних областях їх ще більше. Тому, звичайно, протестантизм не може стояти осторонь від національних проблем, якими живе сьогодні країна. Протестантське середовище активніше використовує національні обрядові традицiї пiд час молитовних зібрань, релiгiйних свят; спостерiгається вiдновлення української мови у проповідництві та общинному життi. За останнi декiлька рокiв відбуваються також окремi спроби національної ідентифікації протестантських осередків. Наприклад, релiгiйна лiтература, ще донедавна тiльки російськомовна, поступово стала україномовною, змiст багатьох видань -- українознавчим. Особливо помiтно активiзувалася дiяльнiсть осередкiв, спрямована на вiдтворення історичного минулого України, яке розглядається як складова загальної релiгiйної iсторiї українського народу, а власне протестантизм -- як невід'ємний елемент його культури i суспільного життя. У багатьох iсторико-бiблійних публiкацiях, у програмах комiсiй з iсторii, створюваних при церковних об'єднаннях, основну увагу приділяють простеженню національних рис українського протестантизму, його особливостей порівняно з "захiдним братством". Показовою у цьому є, наприклад, програмна стаття альманаху "Богомыслие", в якiй читаємо: "активний вплив численних гостей з-за кордону часто заохочує суто зовнішній, найбільш ефектний аспект євангелiзації. Разом з євангелiзацiєю у наше братство проникли теорії захiдного богослів'я, котре значно досконалiше за структурою i систематизацією, філософським та історичним пiдходом. Однак це iнше богослов'я. Суть питання навiть не в окремих доктринальних вiдмiнностях, а у тому, що захiдне богослов'я виросло на iншiй культурi, iнших традиціях та інших аналітичних принципах".

"Ми не можемо стверджувати, що наша богословська традицiя краща, нiж західна, однак переконані, що вона має інший устрій, який, безсумнівно, має право на існування. І якщо сьогоднi у Червонiй книзi природи налiчується чимало видів тварин і рослин, що назавжди зникли з вини людини, то нам дуже не хотiлося, щоб у Червону книгу таких культур потрапило богослов'я нашого братства", - пише протестантський автор. При цьому звернення протестантизму до своїх традицiй сьогоднi не обмежується простеженням євангельських тенденцій у поглядах та дiяльностi багатьох дiячiв української культури, спадщини Г.Сковороди, П.Кулiша, М.Костомарова, Т.Шевченка, та ін. Серед провiсникiв українського протестантизму названі також Г. Квiтка -Основ'яненко, М.Максимович, М.Шашкевич, Ол. Кониський, І. Франко, М. Павлик та ін [23; 65]. Це звернення пiдкрiплюється численними публiкацiями з iсторiї протестантизму в Украiнi, де оприлюднено матерiал, зовсiм не вiдомий читачевi, який, однак, дав змогу по-новому подивитися на сам феномен протестантизму.

Становлення деяких протестантських об'єднань в Україні теж відбувається сьогоднi за визначеною національною ознакою. Процес нацiонального самовизначення протестантизму просувається повiльно, долаючи чимало внутрішніх бар'єрів, пов'язаних з природою конфесії, консервативнiстю багатьох лідерiв, впливом деяких зарубіжних осередків. Результати цього процесу певною мiрою залежать i вiд полiтичного та духовного розвитку самої України, вiд розв'язання її мiжконфесiйчих проблем, позитивнiшого ставлення вiруючих інших християнських течiй до протестантів.

Слiд вiдзначити, що звернення до культурної спадщини, національної самосвідомості, успішне переборення сектантської архаїки дали змогу окремим осередкам досягти успiхiв у пошуках (iнтенсивнiсть яких завжди була високою) нових, освiченiших прозелiтiв (прозелiт -- той, хто прийняв нову віру). Сьогоднi це, переважно, особи не задоволенi усталеними формами iнституцiоналiзованої релiгiйностi, життям у православних або католицьких парафiях, схильнi до протестантської концепції буття, безпосередньої участі у церковній практиці. На думку багатьох з них, сам протестантизм з його акцентом на систему християнсько-етичних чеснот, відмовою від "надлишкового" споживання, здоровим способом життя, ставленням до сімейно-родинних зв'язкiв є універсальною цінністю.

Виняткова увага приділяється підготовці власних кадрів, релігійному навчанню дітей. У Київській, Львівській і Ровенській філіях Українського заочного Біблійного інституту учиться 130 чоловік, у Союзі ХВЕ України діє понад 400 недільні школи. Ще більш масштабними представляються програми розвитку духовного утворення, здійснювані при адекватній допомозі закордонних п'ятидесятницьких центрів.

Біблійна освіта у організаційній структурі ЄХБ проводиться за декількома напрямами:

? Вищі навчальні заклади

¦ семінарії:

1. Одеська Міжнародна Богословська

2. Київська Богословська

3. Ірпінська Біблійна

¦ університети:

1. Київський християнський

2. Донецький християнський

Готують кваліфікованих викладачів різних богословських дисциплін і організаторів християнської освіти у регіонах, областях, церквах.

? Середні навчальні заклади

¦ регіональні коледжі:

1. Західноукраїнський (Львів) 11. Вінницький

2. Закарпатський (Мукачево) 12. Донецький

3. Івано-Франківський 13. Дніпропетровський

4. Чернівецький 14. Луганський

5. Хмельницький (Дунаївці) 15. Харківський

6. Волинський (Луцьк) 16. Запорізький

7. Рівненський 17. Кримський (Сімферополь)

8. Київський 18. Ялтинський

9. Сумський

10. Кременчуцький

¦ Інститути: . Таврійський (Херсон)

20. Ірпінський

На відповідних факультетах готуються працівники для церковного служіння: пастори, диякони, проповідники, регенти хорів, вчителі Недільних шкіл, місіонери.

? Євангелізм і учнівство

проводиться зусиллями Біблійних інститутів, які є майже у кожній області. Вони працюють за єдиною програмою ВіЬІісаІ Есіисаііоп ЕхіапііопаІ ІпіегпаііопаІ, цінною рисою якої є те, що вчителі йдуть до людей, шукають учнів, виявляють здібних і посилають їх іти далі.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8