Специфіка адаптації протестантських церков до українських реалій в період незалежності України

Зважаючи на рідкісну в проведенні подібних заходів на сьогоднішній день ремарку на рекламі "Живий звук", доступну вартість квитків і на те, що кожний день фестивалю передбачав нову концертну програму, зал жодного дня не був напівпорожнім. Все місто майоріло тисячами якісних повнокольорових плакатів, представляючи наступних виконавців: гурт "Він знає" з Тернополя, Василь та Надія Кондратюк з Києва, гурт Written On Store " з Англії, калуський гурт "Смак Небес".

Гурт "Смак Небес" складає основу групи прославлення церкви "Благодать". Родзинкою його творчості є майстерне поєднання гри скрипки, соло- та бас-гітарі, клавішних та ударних інструментів, колоритних вокалів та елементів фольклору. На фестивалі "Смак Небес" представили вишукані речі свого бельгійсько-голландському туру 2003 року, а також виконали нові композиції в супроводі камерного оркестру міста Калуша. [180;5]

Серед цих проблем найвагомішими є питання мовної культури та освіти. На рівні парафій, побутового релігійного спілкування в основному задовольняються мовні потреби віруючих. Це стосується всіх традиційних конфесій. Проте залишається проблема освіти, друкування літератури українською мовою.

Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. Розвинутість общинного життя та максимальна наближеність богослужбового й побутового використання мови дають змогу практично повністю врахувати мовні потреби членів місцевих громад. Звідси строкатість у мовному питанні залежно від регіонів. Український, національний компонент сильніший традиційно на Заході. В інших регіонах переважає інтернаціоналістський (космополітичний, універсалістський) компонент. Сьогодні, з розширенням сфери вжитку української мови, посилюються тенденції до подолання космополітизму. Дедалі більше релігійних видань стають україномовними, а їх зміст -- українознавчим.

Відносно скромний богословський набуток вітчизняного протестантизму порівняно з православ'ям або католицизмом пояснюється його історичною ізольованістю від світових центрів протестантської богословської думки, неодноразовою штучною перерваністю послідовної ідейної еволюції та недостатнім освітнім рівнем багатьох поколінь віруючих. Тим ціннішим є намагання деяких конфесій (баптистів, п'ятидесятників, адвентистів) створювати богословські школи, готувати професійних богословів. Показово, що протестанти звертаються до вітчизняної духовної й культурної спадщини, до національних джерел протестантських рухів, виявляють інтерес до вивчення історії власної конфесії на території України. Вона розглядається як складова загальної релігійної історії українського народу, а власне протестантизм -- як невід'ємний елемент його культури й суспільного життя.

Культура - сполучна нитка між минулим, теперішнім і майбутнім суспільства. Низький рівень культури у будь-якій країні негативно впливає на суспільне життя, міжнаціональні відносини, на рівень розвитку економіки.

Для всіх галузей життєдіяльності культурою є сукупність культурних цінностей і надбань. Це по особливому гостро звучить в наш час, коли загальний рівень культури в нашій державі є занедбаним і досить не високим. Саме ця обставина наштовхує на думку про обов'язковість володіння тим чи іншим рівнем християнської духовної культури в християнському середовищі.

Поняття "духовна культура" - є досить широким, воно передбачає наявність духовних навчальних закладів, храмів, бібліотек. Це - музична спадщина, поезія, вихованість, відлагоджена етика, мораль і т.п., а також, що є особливо важливим, з практичного виконання дорученого служіння на високому духовно-професійному рівні тобто в дії, спрямовані на проповідь вчення Ісуса Христа, для відродження Його волі і Слави на позитивний вплив у суспільстві. "Наше християнство є живим і діючим, воно не є мертвим і застиглим, воно постійно працює, розвивається і вдосконалюється, змінюючи нас самих і впливаючи на світ. Тому ми стверджуємо: християнська духовна культура можлива лише в дії, в розвитку" [93; 24-25].

На основі опитування проведеного серед респондентів, що є членами протестантських громад м. Рівне, можна скласти цілісну картину стану участі протестантів в освітньому та культурному житті суспільства:

На відміну від усталеної думки про обмеженість віруючих, зокрема протестантів, спостерігається досить чималий відсоток освічених людей.

Рис. 14. Освітні характеристики віруючих

У проведеному соціологічному дослідженні серед респондентів релігійних громад м. Рівне на питання про доцільність викладання основ християнської етики у школі 93% респондентів висловились схвально, 7% - вважають це лише справою сім'ї.

Варіанти відповідей:

- "В цьому є велика необхідність".

- Якщо це робити правильно (без конфесійних розбіжностей), але за Біблією, як основою.

Питання про обов'язковість проведення богослужіння українською мовою, має таке процентне вираження:

Рис. 15. Про мову ведення богослужіння

На запитання "Яке Ваше ставлення до засилля російської мови в українських ЗМІ?" - респонденти дали такі відповіді:

Рис. 16. Ставлення до російської мови в ЗМІ

Важливою проблемою є функціонування української мови:

Рис. 17. Функціонування української мови

Підводячи підсумок вище сказаному, можна зробити такі висновки:

У християнському середовищі відбувається поступове зростання сфери вжитку української мови, хоча воно часто недостатньо підкріплене матеріально (літературою, перекладами, розвитком друкарства, україномовною освітою). Проблемою залишається створення і розвиток цілісної релігійної україномовної субкультури. Для цього потрібні матеріальна база та інфраструктура (налагодження видавничої справи, кваліфіковане навчання, створення повноцінних перекладів тощо).

Церковна освіта в більшості християнських конфесій поки що не відповідає світовим стандартам богословської освіти, а в загальній частині -- стандартам української світської школи. Даються взнаки обмеження попередньої епохи, що перервали богословські та освітні традиції, спричинили духовний та культурний ізоляціонізм.

8. Порівняльна характеристика релігійної ситуації на Україні (етнотериторіальні детермінанти, соціально-демографічні фактори, релігійність і політичні преференції)

Однiєю з оптимальних методик з'ясування стану та характеру релiгiйностi вважаються ґрунтовні соцiологiчнi дослiдження, якi включають цiлий спектр питань. На основi результатiв аналiзу соцiологiчних дослiджень можна з'ясувати рiвень сучасної релiгiйностi. Прикладом є дослiдження, проведене Українським Центром економiчних i полiтичних дослiджень у 2000 роцi, у якому з'ясовано такi проблеми, як вiра та життєвi цiнностi, вiра та полiтика, вiра та геополiтичнi орiєнтацiї, вiра та ставлення до держави й суспiльства тощо, та досліджень, проведених на основі даних Державного комітету у справах релігій за 2004р.

Пропоноване дослідження побудоване на аналiзi результатiв соцiологiчного опитування, проведеного у 2000 роцi Українським фондом "Громадська думка". Опитуванням охоплено 3250 респондентiв у всiх регiонах України. Вибiрка була репрезентативною, iз чiтким урахуванням усiх демографiчних характеристик респондентiв. Соцiологiчне дослiдження охоплювало широке коло полiтичних, економiчних, соцiальних, моральних i культурних проблем. Розглянемо один аспект, пов'язаний iз впливом релiгiйного чинника на свiдомiсть, полiтичнi преференцiї та соцiальну поведiнку населення України.

З метою виокремлення результатiв опитування, якi були необхiднi, було здiйснено двомiрне порiвняння вiдповiдей респондентiв на питання про їх ставлення до релiгiї ("Чи вважаєте Ви себе вiруючим?"), конфесiйну приналежнiсть ("До якої конфесiї Ви належите?") та демографiчних характеристик респондентiв ("Стать", "Вiк", "Мiсто/Село" тощо), а також вiдповiдей на iншi питання анкети.

Загальнi результати опитування показують, що загалом рiвень релiгiйностi в сучаснiй Українi станом на 2000 рiк становить 62% - саме стiльки людей визначилися як вiруючi. Це досить високий показник порiвняно з iншими пострадянськими республiками. Наприклад, у Росiї сучасний рiвень релiгiйностi становить 55% [104; 46].

Рис. 18. Ставлення до релiгiї (%)

Аналiз рiвня релiгiйностi в регiональному вимiрi демонструє чiтку лiнiю зниження рiвня релiгiйностi iз заходу на схiд України. Найбiльший вiдсоток вiруючих зафiксовано в Пiвденно-Захiдному регiонi - 94,50%, а найменший - у Пiвденно-Схiдному - 49,03%.

Рис. 19. Регiональна зумовленiсть релiгiйних преференцiй (%)

За результатами соцiологiчного дослiдження отримано емпiричне пiдтвердження значно вищого рiвня релiгiйностi в жителiв сiльської мiсцевостi порiвняно з мiським населенням: рiвень релiгiйностi на селi сягає 72%, тодi як у мiстi вiруючими себе вважають тiльки 57%.

Такi данi неважко було передбачити, зважаючи на мiцнi устої релiгiйної культури в українських селах, а також бережливе ставлення до традицiй i моралi на селi порiвняно з урбанiстичним середовищем.

Рис. 20. Залежнiсть рiвня релiгiйностi вiд типу поселення (%)

Аналогiчною до типу поселення є ситуацiя зi статевою зумовленiстю рiвня релiгiйностi. Як показують результати опитування, релiгiйнiсть жiнок є бiльшою вiд релiгiйностi чоловiкiв - 70% жiнок проти 50% чоловiкiв. Такий стан теж можна пояснити психофiзiологiчними та ментальними особливостями представникiв рiзної статi. Жiнки, як правило, є бiльш емоцiйними, налаштованими на пiдтримку моралi, в українському варiантi жiнки також традицiйно є берегинями домашнього вогнища, що, вiдповiдно, виражається й у бiльшому ступенi їхньої релiгiйностi.

Слід відмітити, що демографічна структура протестантських общин стає більш адекватною структурі суспільства. Дослідження О. Назаркіної трьохсот протестантів Донецької області дало відображення соціально-демографічного портрету опитаних: середній вік - 38-39 років; 59% - жінки, 60% - мають середню чи середньо-спеціальну освіту, 28% - вищу і незакінчену вищу. Серед опитаних 18,3% -пенсіонери, 18% - студенти і учні, 14% - домогосподарки і тимчасово не працюючі, 10% займають адміністративні посади, працюють в торгівлі і на приватних підприємствах, 9% - робітники освіти культури та охорони здоров'я, 5,3% - кваліфіковані технічні спеціалісти [58; 11].

Рис. 21 Залежнiсть релiгiйностi вiд статi (%)

Так само iсторично зумовленими та неодноразово фiксованими соцiологами є результати зiставлення конфесiйної приналежностi опитаних у регiональному зрiзi (табл. 1). УГКЦ повнiстю домiнує в Захiдному регiонi (65%), тодi як у схiдних областях вiруючих цiєї конфесiї або зовсiм нема, або дуже мiзерний вiдсоток. Натомiсть в iнших регiонах переважають вiруючi УПЦ КП, а також УПЦ МП. Причому в УПЦ МП досить мiцнi позицiї в Пiвнiчному, Пiвнiчно-Захiдному, Схiдному, Пiвденно-Схiдному та Пiвденному регiонах, а також в АР Крим.

Щодо християн протестантських конфесій, то на початку 2000-х років в Україні офіційно функціонувало біля 8 тис. протестантських общин; протестантами була створена одна третя всіх духовних учбових закладів країни і одна третина всіх недільних шкіл. До євангельських християн баптистів належало 36% загальної кількості протестантських общин; (Общини Всеукраїнського об'єднання ЄХБ); до п'ятидесятницького напрямку, який є найбільший серед Союзу ХВЄ України 20%; до Уніатської конфесії АСД - 13%. Всі інші протестанські общини (реформати Закарпаття, методисти, німецька, українська і шведська євангельстко-лютеранські церкви та ін.) разом становлять менше 20% загальної кількості протестантських об'єднань. Найбільше поширення відмічається у Закарпатті - 7%, на Буковині - 7%, Рівненщині - 6%, Одещині - 6%, Волині - 5% зазначає В.Єленський у своїй праці.

Однак якщо вiдзначенi вище результати та зробленi на їх основi висновки стали лише дослiдницьким пiдтвердженням загалом вiдомих тенденцiй, то данi, отриманi на основi двовимiрного аналiзу за iншими параметрами, дозволили вiдстежити зовсiм нез'ясованi досi залежності. Маємо на увазi, зокрема, вiковий критерiй у структурi та змiстовому наповненнi релiгiйностi. Як показують данi двовимiрного аналiзу, показники релiгiйностi серед респондентiв крайнiх вiкових груп ("18-29 рокiв" та "60 рокiв i старшi") є вищими, анiж показники релiгiйностi серед респондентiв середнього вiку. Це можна пояснити загальними тенденцiями стану релiгiї та церкви в українському суспiльствi протягом його повоєнної iсторiї: вищi показники релiгiйностi притаманнi тим вiковим середовищам, у яких вiра формувалася або в докомунiстичний, або в посткомунiстичний перiод [48; 15]. Слід зазначити, що процентне співвідношення молодих людей в протестантських общинах тотожний процентному співвідношенню осіб у вікових діапазонах 16-18 років і 29-30 років у складі населення України. У великих міських общинах процентне співвідношення молоді досягало 40%.

Рис. 22. Вiкова детермiнанта релiгiйностi (%)

Конфесiйний вимiр вiкових груп указує на "вiк" рiзних конфесiй. На основi цих даних можна зробити висновок, що на сьогоднi "наймолодшими" є УГКЦ i УПЦ КП, де люди вiком 18-29 рокiв становлять вiдповiдно 25,4% та 24,5%, а "найстарiшою" є УПЦ МП iз найнижчим показником молодi (14%) та з найвищим показником людей вiд 60 рокiв i старших - 32,5% (табл. 1).

Таблиця 1 Вiкова структура конфесiйної релiгiйностi в Українi (%)

Як виявило опитування, високий освiтнiй рiвень негативно впливає на релiгiйнiсть, адже за освiтнiм критерiєм найвищий рiвень релiгiйностi в людей iз початковою або неповною середньою освiтою (70%), натомiсть найнижчий у людей iз вищою та незакiнченою вищою - заледве 53% . Проте, на наш погляд, не слiд виводити прямої залежностi цих двох показникiв. Найiмовiрнiше, на такому станi речей позначилася полiтика, яка велася Радянським Союзом у руслi комунiстичної iдеологiї, коли бiльшiсть людей iз вищою освiтою, як правило, мали бути комунiстами, а "комунiст" i "вiруючий" були поняттями несумiсними. Тобто релiгiйнiсть у середовищi високоосвiчених людей викорiнювалася цiлеспрямовано й через рiзного роду впливи.

Голова Союзу об'єднань євангельських християн-баптистів України Г. Комендант затверджує, зокрема, що в складі Союзу в 2001 р. було 180 діючих учителів-практиків, не вважаючи тих, хто має педагогічну освіту, але не працює за спеціальністю, і близько 1200 медичних працівників. У Союзі є також адвокати, професора, депутати Верховної Ради [70; 306-308]

Рис. 23. Освiта та ставлення до релiгiї (%)

Можна також вiдстежити залежнiсть (хоча й не дуже чiтко виражену) мiж рiвнем релiгiйностi та матерiальними станом респондентiв. Данi двовимiрного аналiзу показують, що релiгiйнiсть у середовищах iз крайнiми показниками матерiального стану ("дуже низький" i "високий") є дещо вищою (67-68%) вiд решти майнових категорiй респондентiв.Із цього можна зробити попереднiй висновок про те, що люди думають про вище начало, а просять про допомогу, коли їм дуже погано в житті,або коли їм вже досить комфортно.

Рис. 24. Релiгiйнiсть i матерiальний стан (%)

Релiгiйнiсть досить чiтко корелюється також iз родом занять (рис. 24). Данi двовимiрного аналiзу в цьому зрiзi, до речi, пiдтверджують уже наведенi вище результати та зробленi висновки. Зокрема, результати вказують на те, що найбiльше вiруючих серед керiвникiв (74%), тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi. Так само високий рiвень релiгiйностi в середовищi iнвалiдiв та пенсiонерiв - 72,5%. Цю категорiю можна спiввiднести з такими категорiями з високим рiвнем релiгiйностi, як: 1) люди з низьким матерiальним станом; 2) люди старшого вiку. На третьому мiсцi за рiвнем релiгiйностi вiдповiдно до роду занять розташувалася така категорiя, як безробiтнi й домогосподарки (63%), серед яких за статевою ознакою переважають жiнки, якi характеризуються значно вищою релiгiйнiстю, нiж чоловiки, про що говорилося вище.

Рис.25. Релiгiйнiсть i рiд занять (%)

Ще один цiкавий напрям з'ясування природи релiгiйностi рiзних груп респондентiв стосувався визначення їхнiх полiтичних преференцiй. Так, на основi зіставлення конфесійної приналежності та ставлення до демократiї (табл. 3) можна дійти висновку, що найбiльш демократично налаштованими є вiруючi УГКЦ, серед яких перехiд до демократiї вважають необхiдним 44,6% респондентiв та вiруючi РКЦ (35%). Натомiсть найменш "демократи,чними" виявилися респонденти, що репрезентують УПЦ МП, серед них лише трохи менше 18% вважають перехiд до демократiї необхiдним.

Демократичні перетворення в державі дали можливість протестантам почувати себе вільними людьми, тому серед них досить високий рівень людей, (41%), які визнають необхідність демократії.

Станом на 01.01.2004р. згідно з даними державного комітету у справах релігій в Україні діють 27231 християнська релігійна організація, різних конфесій, течій та напрямів . Аналіз динаміки зростання кількості церковно-релігійних інституцій та розширення віросповідного спектру релігійного середовища протягом 2000-2004рр. свідчить про те, що після піку розбудови інституційної релігійної мережі (1988-1990рр.) динаміка зростання набула усталеного характеру і складає зараз близько 10% на рік; так, за підсумками 2004р., кількість релігійних організацій, порівняно з попереднім роком, зросла на 8,5%.

Розподіл церковно-релігійних організацій за конфесійною ознакою свідчить про домінування в Україні православ'я, до якого належать 14935 організацій, або 52,2% їх загальної кількості. Діють три чисельні православні Церкви (Українська Православна Церква, Українська Православна Церква - Київський патріархат, Українська Автокефальна Православна Церква), та 11 невеликих угруповань, що сповідують окремі версії православного вчення.

Рис. 25. Порівняльний аспект інституційної мережі

Порівняльний аналіз динаміки зростання кількості релігійних громад виявляє стійку тенденцію до переважаючого, порівняно з православними, темпу зростання протестантських, а також неорелігійних рухів, (зокрема -- харизматичного напряму).

Конфесійний зріз

Як зазначалося вище, зараз в Україні діють релігійні організації 120 конфесій, течій і напрямів. Найбільш численні мережі громад мають, традиційні для України конфесії. Домінуючі позиції у церковно-релігійному житті країни продовжує зберігати православ'я.

Водночас, протягом останнього десятиріччя в Україні з'явилися нові конфесії, течії і напрями -- як історично притаманні іншим країнам (наприклад, Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів (мормони)), так і новітні релігійні рухи (НРР; неорелігії).

Українська Православна Церква (УПЦ), станом на 01.01.2004., налічує: 9 963; громади -- або 73,2% усіх православних громад України, 36 єпархіальних управлінь; 151 монастирі; 15 духовних навчальних; 74 друковані періодичні видання; 3746 недільні школи. Чисельність священнослужителів -- 8620 осіб.

Українська Православна Церква - Київський Патріархат (УПЦ-КП). На початок 01.01.2004р. інституційна мережа УПЦ-КП налічує: 3 395 громад, 34 монастирів; 16 духовних навчальних закладів; 1086 недільні школи; 25 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів 2588 особи.

Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ). Інституційна мережа УАПЦ налічує: 1156 громад; 5 монастирів; 7 духовних навчальних закладів; 325 недільні школи; 7 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів складає 685 особи.

Протестантизм

Станом на 01.01.2004р в Україні частка протестантських громад складає 29,7% загальної кількості релігійних громад України. Інституційна мережа протестантизму розвивається динамічно.

Інституційна мережа протестантських громад налічує: 8093 громад; 183 місії; 86 духовних навчальних закладів; 4408 слухачів; 5994 заочники; 4284 недільні школи; 117 друкованих періодичних видань. Чисельність священнослужителів складає 10778 особи; .

Рис. 26 Кількість протестантських громад в Україні станом на 01.01.2004р.

В одній з областей України (Донецькій) протестантські громади мають кількісну перевагу -- 48% загальної кількості релігійних громад; понад 40% релігійної мережі протестантські громади становлять у Запорізькій області (41,3%), Кіровоградській -- 44%, Чернівецькій -- 41,0%. Лише у двох областях -- Івано-Франківській і Тернопільській протестантські громади складають менше 10%, в Рівненській -31,0 загальної кількості громад (карта "Розподіл громад по областях України").

Найбільшу кількість громад мають євангельські християни-баптисти -- 2801; християни віри євангельської-п'ятидесятники -- 2071, та адвентисти сьомого дня -- 991. Ці угруповання переважно визначають традиційний протестантизм України.

На 01.01.2004р. було зареєстровано 919 громад харизматичного напряму. Зараз в Україні діють три об'єднання церков харизматичного напряму -- Церква Повного Євангелія, Церква Живого Бога, Українська християнська євангельська Церква та Духовний центр "Нове покоління" християнських Церков України; існують також понад 200 незалежних громад.

Рис. 27 Регіональний зріз співвідношення громад

Рис. 28 Розподіл чисельності релігійних організацій по регіонах

Рис. 30 Розподіл чисельності релігійних організацій по регіонах (%)

Станом на 01.01.2004р., найбільше -- 37,6% (10 747 одиниць) -- релігійних громад діють у Західному регіоні країни; (35,3%, 10107одиниць) -- у Центральному регіоні; у у Східному -- 14,7% (4 207); Північному - 5% (1329); Південному - 12,4% (3 552).

Західний регіон. Західний регіон відзначається конфесійною неоднорідністю. Тут зосереджено 96,5% громад УГКЦ, але лише у Львівській та Івано-Франківській областях греко-католицизм є домінуючою за кількісними показниками конфесією -- греко-католицькі громади складають у них 54,6% та 53,2%, відповідно, загальної кількості релігійних громад; у Тернопільській області майже половину мережі громад (47,3%) становлять громади УГКЦ.

У Волинській, Закарпатській і Рівненській областях пріоритетні позиції зберігає УПЦ, до якої належать, відповідно, 45,6% (519 одиниць), 35,0% (543) та 43,8% (546) загальної кількості громад. Друге місце в цих областях посідають протестантські громади -- 29,4% (335); 36,5% (566); 31,1% (387), відповідно. У Чернівецькій області мають першість протестантські громади -- вони становлять 43,0% (413) загальної мережі; друге місце посідає УПЦ -- 37,3% (404 одиниці).

Динаміка змін релігійної мережі регіону свідчить про наявність сталої тенденції до зменшення частки православних і греко-католицьких громад на фоні незначного в абсолютних цифрах, але постійного збільшення частки громад протестантських напрямів.

Римо-католицькі громади зберігають сталий рівень присутності у регіоні: протягом цих років їх частка постійно складала 3,7%.

Південний регіон. Пріоритетні позиції в регіоні зберігає УПЦ. До її юрисдикції належать 14% релігійних громад регіону (1059 одиниць). На наступному місці --протестантських громад -- 14% (1049 одиниць). На третьому місці -- іслам: у регіоні зосереджені 87% мусульманських громад країни.

Присутність у регіоні УПЦ-КП та УАПЦ є обмеженою: УПЦ-КП -- 7,2% (235 одиниць) загальної кількості громад в регіоні); УАПЦ -- 1,8% (62). Загалом, частка православних громад у регіоні складає 58,3% (1907одиниць).

Північний регіон. Майже половину релігійних громад регіону складають громади УПЦ -- (826 одиниць). Друга позиція --протестантських громад (320 одиниць) релігійної мережі.

Центральний регіон. Мережі релігійних громад регіону становлять громади УПЦ (45,8%) (4025 одиниць). Друге місце за кількістю громад належить протестантизму -- громади різних протестантських напрямів становлять 28,1% (2469 одиниць) кількості регіону. Досить активно діють у регіоні громади РКЦ, що складають 5,3% (459 одиниць) загальної кількості громад.

У цілому, частка православ'я в регіоні становить 61,5% (5400 одиниць) релігійної мережі.

Східний регіон. 43,2% (1816 одиниць) мережі релігійних громад належить УПЦ. Загальна частка православ'я становить 50,7% (2132 одиниці) всього обсягу релігійних громад регіону 40,8% (1 716 одиниць) складають громади різних протестантських напрямів.

На 1 січня 2005 р. Держкомітетом України у справах релігій офіційно зафіксовано 30805 організацій понад ста різних релігійних течій, Церков, спільнот. Ця цифра включає 29 587 релігійних громад, 378 монастирів (6184 насельників), 173 духовних навчальних заклади (19 770 слухачів), 298 місій, 75 братств. Священнослужителів у різних конфесіях було 27 902 (із них 722 - іноземці). Працювало у 2004 р. при громадах 12 039 недільних шкіл, виходило друком понад 350 часописів і газет. Інтенсивно розвивається в Україні протестантизм. Загалом він нараховує 7278 релігійних організацій, в тому числі: християн-баптистів - 3051, християн віри євангельської (п'ятидесятників) - 2141, свідків Єгови - 972, адвентистів сьомого дня - 1006. Громади Реформатської Церкви є лише в Закарпатті (113). Три Лютеранські Церкви - німецька, українська і шведська - мають, відповідно, 36, 39 і одну громаду. Пресвітеріан в Україні 50 громад. Всі Протестантські Церкви мають необхідні управлінські структури, 74 навчальних закладів (понад 9400 слухачів), 4027 недільних шкіл, 171 протестантську місію, налагоджену видавничу діяльність (видають 64 газети і журнали).[162] Кількість релігійних громад в Україні в розрізі територіальної наповненості станом на 1 січня 2004р. [178]

Рис. 31 Кількість релігійних громад в Україні

Статистика станом на 1 січня 2004 року, що опублікована в журналі "Людина і світ", №1, 2004 р.

У таблиці подається кількість релігійних громад основних конфесій в областях, м. Києві та АР Крим. На мапі зображені графіки співвідношення кількості релігійних громад, статути яких зареєстровано, у тій чи іншій області. Числове значення у відсотках округлене до цілих.

Пiдсумовуючи здiйснений аналiз сучасного рiвня релiгiйностi населення, слiд вiдзначити, що соцiологiчний пiдхiд до вивчення проблеми вiдiграє велику роль у дослiдженнях сучасної релiгiйностi. Використання соцiологiчного iнструментарiю дозволяє вiдстежувати рiвень, характер, стан i динамiку релiгiйностi населення, а також взаємозв'язок мiж релiгiйними та соцiальними чинниками в життi як окремих iндивiдiв, так i соцiальних груп у сучасних умовах.

Узагальнюючи наведені дані, можна відзначити наступне:

Ш мережа релігійних організацій в Україні має усталену динаміку розвитку, що свідчить про її достатність для задоволення релігійних потреб віруючих громадян;

Ш регіональні відмінності розповсюдження релігійних конфесій, течій і напрямів продовжують зберігатися;

Ш кожна з українських Церков є переважно регіональною і не має рівномірного впливу на всій території країни;

Ш поряд з традиційними для України конфесіями, динамічно розвиваються нові та новітні релігійні напрями, окремі з яких демонструють вищі, порівняно з традиційними Церквами, темпи розбудови своєї інституційної мережі.

Ш освiта (у людей iз початковою та неповною середньою освiтою рiвень релiгiйностi вищий, нiж у людей iз вищою освiтою - майже 70% проти 53%);

Ш матерiальний стан (рiвень релiгiйностi людей iз "крайнiми" показниками матерiального стану - "дуже низький" i "високий" - є дещо вищим вiд решти майнових категорiй людей);

Ш рiд занять (найвищий рiвень релiгiйностi тут знову серед "крайнiх" категорiй, зокрема керiвникiв, тобто тих, хто впевнено почуває себе в життi, а також серед iнвалiдiв i пенсiонерiв, якi звертаються до Бога за розрадою та по допомогу).

Розглядаючи соціально-демографічну структуру Українського протестантизму, можна, відмітити, що в більшості своїй він є міським конфесійним об'єднанням. Більше половини українських євангельських християн-баптистів, прибічників бувшої Ради церков ЄХБ, велика кількість п'ятидесятників живуть в містах. Виключення складають свідки Єгови, більшість яких живуть в селах Західної України.

Соціологічні дослідження, які проводилися на початку нового тисячоліття серед молодих протестантів Волинської, Закарпатської, Дніпропетровської, Чернівецької областях та м. Києві, засвідчують про підтримку політики і прагнення вирватись із нав'язаної протестантам зовнішніми обставинами своєрідної соціальної капсулізації.

Висновки

Розв`язуючи поставлені в дипломній роботі завдання щодо з'ясування питання про особливості пристосування протестантських громад до українських умов в період незалежності України були зроблені такі висновки, які виносяться на захист:

Радикальні політичні зміни в колишньому СРСР, утворення нової держави України дали змогу протестантам відкрито здійснювати релігійну та позарелігійну практику. Сьогодні перехід більшості протестантських течій у церковний статус зносу пожвавився. Це, зокрема, виявляється у структурних змінах, в явищі інституціоналізації, що відображає просування релігійної спільноти до стійкості, стабільності, створення формалізованої структури, розгалуженої організації. За кількістю прихильників протестантизм сьогодні поступається тільки православ'ю, в західних областях -- і греко-католицизму. На сьогодні кількість протестантських громад становить 25% усіх релігійних громад України. Зростає їх активність у різних видах діяльності: філантропічній, місійній, просвітницькій, виховній. Центр активності громад переноситься до міст, відбиваючи загальну тенденцію урбанізації. За даними соціологічного опитування на початок 2003 року, проведеного Українським фондом "Громадська думка", в Україні офіційно функціонувало 6827 протестантських організацій; протестантами було створено 43% (65) духовних навчальних закладів країни і близько 35% всіх недільних шкіл. 39,4% загальної кількості протестантських громад належить до євангельських християн-баптистів (переважно це громади українського об'єднання ЄХБ - 2272); 27,4% - до п'ятидесятницьких течій, найбільшим з-поміж яких є Союз ХВЄ України - 1367 грамад; 13% - до свідків Єгови; 14% - до Уніонної конференції АСД. Всі інші протестантські громади (реформати Закарпаття, методисти німецькі) українські і шведські лютерани, пресвітеріани та ін.) разом складають 6,2% загальної кількості протестантських громад. Найбільш насиченими протестантськими спільнотами в Україні Волинські і Північні області (відповідно 11 і 15 % із всіх протестантських громад країни, Поділля і Степ - по 9%. Крім того зростає чисельність громад "нового протестантизму". На даний час в Україні функціонує понад 150 осередків Церкви Повного Евангелія, 67 громад інших харизматичних течій.

Підводячи підсумки про динаміку і тенденції розвитку сучасного протестантизму в Україні можна зробити висновок: відмова від опозиційності й самоізоляції, легалізація громад, процес їхнього укрупнення, формалізація внутрішніх зв'язків, інституціоналізація, а також урахування багатьма лідерами об'єктивних суспільних реалій -- все це складові сучасного етапу еволюції протестантизму в Україні.

Сьогодні в оновленій Україні, яка здобула незалежність відбуваєься активний процес формування громадянського суспільства і розбудови демократичної соціально-орієнтованої держави. Велике значення має і Церква в розрізі її відносин із суспільством і державою. В цьому питанні варто відмітити створення Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, як представницького міжконфесійного консультативно-дорадчого органу для об'єднання зусиль релігійних і громадських організацій, державних установ у справі реалізації соціальних і культурних проектів, актуалізації міжцерковного діалогу в Україні і поза її межами, розв'язання проблем, що виникають у державно-церковних відносинах, а також у відносинах релігійних інституцій з суспільством, участь у процесі вдосконалення чинного законодавства про свободу совісті тощо. Не стояв осторонь цього процесу і Державний комітет України у справах релігій. Дослідним шляхом було знайдено дієву модель співпраці держави і Церкви у розв'язанні цих питань. Перш за все йдеться про довготривалу співпрацю Держкомрелігій України з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій у справі всебічного вдосконалення правової бази існування Церкви та розвитку державно-церковних відносин. В цьому питанні держава може ефективніше використовувати можливості протестанських спільнот України в залучені до України західно-європейських ділових кіл, в пропаганді на зовнішній арені новопосталої держави, а також можливості власне українського протестантського підприємництва.

Корисними можуть стати спільні кроки держави і церкви до впровадження в Збройних Силах України інституту військових капеланів. Якщо у 1993 році за даними соціологічного дослідження 53% військових надавали перевагу повній ізоляції церкви від армії, то на сьогодні ситуація зазнає змін: інститут душпастирства вважається не тільки необхідним, але й неминучим для Збройних Сил України.

Процес оновлення принципів соціального Євангелія пов'язаний з усе більшим проникненням протестантських теологів у питання політики. Сьогодні ідея створення протестантської партії в Україні жваво обговорюється в нових, сформованих у 90-х роках євангельських громадах. Варто визнати -- протестанти в Україні проявляють помітний інтерес до політики. І не тільки рядові віруючі, але й пастирі прагнуть брати участь у парламентській і державній діяльності. Згадаємо хоча б колишнього міністра юстиції, голову Всеукраїнського об'єднання християн-юристів, п'ятидесятника Василя Онопенка, або координатора партії "Батьківщина" баптиста Олександра Турчинова, скликання 1998-2000 рр., або народного депутата, пастора харизматичної громади Володимира Шушкевича, народного депутата ВР України Леоніда Чернівецького, члена християнсько-ліберальної партії України. Визначною подією в політичному житті християн-протестантів стало заснування Всеукраїнського об'єднання християн, яке відбулося 23 травня 1998р., керівником і координатором якого є народний депутат ВР України В.Г. Бабич.

Всеукраїнського об'єднання християн (ВОХ) - політична партія, яка будує свою діяльність на християнських принципах і цінностях. Вона утворилась як результат усвідомлення політиками, громадськими, духовними діячами необхідності активного утвердження християнських ідеалів, цінностей, основ в українському суспільстві. Головною метою партія визначила побудову в Україні християнської держави за духовною направленістю і мораллю, громадянської, демократичної, правової за своїм конституційним устроєм.

За даними соціологічного опитування, яке проводилося в квітні-травні 2004-2005рр. в м. Рівне серед респондентів протестантських громад, з цікавістю до політичного життя в країні ставиться 76% опитаних. На запитання "Яким політичним силам Ви віддаєте симпатії?" - респонденти дали такі відповіді: 46% - національно-демократичним, 12% - провладним, 8 - лівим, 34% - взагалі не цікавляться. Про готовність взяти участь у виборах висловилась переважна більшість опитаних, це - 66%, не визначились - 15%, відмовились від участі у виборах - 19%. Слід зазначити, що більшість респондентів вважають не доцільним участь у роботі громадсько-політичних організацій та громадських об`єднань та політичних партій. Вони становлять 64% від усіх опитаних. Важливість функціонування української мови її розвиток і культивування усуспільстві виділила більшість респондентів. Опитувані висловились за підтримку служби в армії за умови якщо вона буде на професійній основі з наданням певних гарантій матеріального, культурного та духовного змісту: 41% - за службу в лавах збройний сил України, 28% - за альтернативну службу, 21% - не визначились, 10% - проти військової служби.

Обговорюючи тему українського протестантизму в контексті сучасних політичних процесів, необхідно уточнити один момент, а саме те, що діяльність релігійних конфесій відбувається у визначеному політичному просторі, і це не може не зацікавити певне коло політичних діячів, що, у свою чергу, використовують авторитет релігії, духовенства, а точніше вплив їхній на громадську думку.

Вплив християнської Церкви на владу може з успіхом бути опосередкований діяльністю мирян, керованих Церквою не адміністративно, а доктринально, через вироблену нею соціальну доктрину. Але це потребує як і високої компетентності в душпастирюванні політиків, так і належної культури стосунків політиків із Церквою, вибудови здорової субординації та ієрархії цінностей.

Підводячи підсумок питанню щодо участі протестантських громад у церковному житті України можна сказати, що політична позиція протестантських церков залишається дуже обережною. Основна маса віруючих все ще негативно сприймає активне звернення до політики, маючи у своєму арсеналі протилежну систему аргументів. На тлі тенденції політизації, що виявляється у деяких інших християнських церквах, орієнтація більшості протестантських осередків на політичний нейтралітет, як висхідний ідеал християнської етики (Богу-Богове, кесарю - кесареве) виглядає досить зваженою.

Соціально-демографічні зміни у протестантському середовищі, його орієнтація на мирські аспекти буття зумовлюють посилення суспільної діяльності віруючих.

Програма соціального служіння для більшості протестантських церков, діючих в Україні, -- це, по-перше, підтвердження актуальності Лютерового вчення про "добрі діла". Віруючі його розглядають як свідчення осмисленості свого земного і снування, пошуків найефективніших засобів практичної реалізації християнських заповідей. Програма, по-друге, передбачає й своєрідне : надолуження протестантськими громадами України свого ще досі не реалізованого суспільно-етичного потенціалу. Центральне місце у програмі соціального служіння посідає філантропія -- чи не найтрадиційніша ланка поза-культової практики у протестантизмі. Йдеться, насамперед, про опікування дитячими будинками, лікарнями, будинками для літніх людей, дітьми Чорнобиля та влаштування їхнього лікування в Україні та за кордоном, лікування сиріт та дітей з малозабезпечених родин, відкриття безкоштовних їдалень.

Окрему ділянку становить робота серед злочинців і наркоманів. У більшості колоній України працюють групи протестантських проповідників, наставників, членів товариств милосердя. У деяких місцевостях створено постійні пункти морально-виховної роботи серед в'язнів, наприклад, у дитячій виправній колонії у м. Прилуки Чернігівської обл., або в колонії посиленого режиму в м. Сокалі Львівської області. Закономірним підсумком такої роботи є утворення нових церков, що мають соціальне бачення, здатні чинити духовний вплив на світ, готові до розвитку міжцерковних відносин і створення об'єднань, керованих пресвітерськими радами. Одна з таких громад Міжнародна громадська благодійна християнська організація "Надія - людям", яка тісно співпрацює з Асоціацією євангельських християн України (АМЦЄХУ), надаючи всебічну підтримку церквам в здійсненні соціальних проектів. Вагома робота проводиться протестантськими громадами по вихованню дітей-сиріт, та дітей, батьків яких позбавлено батьківських прав.

Окремі віруючі за підтримки закордонних місій та у тісній співпраці з Всеукраїнським християнським сирітським фондом "Струмок" м. Києва створюють дитячі будинки сімейного типу. Серед таких варто відмітити сім'ю Любові Нестерук і їх "Ноєв ковчег", подружжя Новосадів, сім'ї Лебедів та Зарічнюків з міста Рівне, дитячий будинок сімейного типу "Вулик" під керівництвом Ольги Збирун, де сьогодні проживають 20 дітей-сиріт підліткового віку з різних дитячих сирітських будинків країни. Ці заклади тісно співпрацюють з міською опікунською радою у справах неповнолітніх.

Соціально значущу роботу проводять серед алко- та наркозалежних церкви харизматичного напрямку. При таких церквах відкриваються реабілітаційні центри, безкоштовні благодійні їдальні, працюють телефони довіри, служіння для людей з фізичними вадами, для безпритульних.

Соціально-значущим аспектом діяльності протестантських церков в Україні, є те, що вони в даний період виявились здатними задовольняти ряд актуальних потреб людей, насамперед, на особистісному рівні, реалізуючи такі важливі функції релігії, як світоглядна, комунікативна та компенсаторна. Протестантська громада виступає окремим соціально-релігійним середовищем, в якому відбувається формування світогляду віруючого.

Неабияку роль у зміцненні позицій сучасного протестантизму відіграє поступове зростання пропагандистської та місіонерської активності конфесії. За даними Держкомрелігії України за останніх 6 років протестантські церкви створили 95% усіх зареєстрованих в Україні релігійних місій, діяльність яких спрямована на релігійне пробудження в країні, передусім серед молодого населення. Місіонерство, форми і методи якого у протестантизмі завжди були різноманітними і витонченими, за умов відсутності релігійних утисків стає особливо ефективним. Сьогодні -- це найрезультативніший, після сімейного виховання, засіб поповнення релігійних громад. У неопротестантському середовищі через місіонерство відбувається прихід майже третьої частини прозелітів.

Виняткова увага приділяється протестантами підготовці власних кадрів, релігійному навчанню дітей. У Київській, Львівській і Ровенській філіях Українського заочного Біблійного інституту навчається біля 300 чоловік, у Союзі ХВЕ України діє понад 400 недільних шкіл. Ще більш масштабними представляються програми розвитку духовного утворення, здійснювані при адекватній допомозі закордонних п'ятидесятницьких центрів. Такі інститути засновані у м. Чернівці, Вінниця, Черкаси, Миколаїв та ін. За біблійною програмою розширеного навчання українські місіонери працюють в містах Росії, Білорусії, Вірменії, Приморському краї.

За даними соціологічного опитування респондентів 2004-2005рр. в м. Рівне на запитання "За яких обставин Ви вперше відвідали церкву?" - більшість - 57% - запросили родичі чи знайомі. Питання "Чи намагаєтесь залучати людей до церкви?" - отримало резонансні відповіді: 42,4% - роблять це іноді, 32% - доволі часто, 19% - активно і постійно, 6,3% - дуже рідко, 0,3% - не намагаються. Серед причин, які приваблюють до церкви такі: можливість спілкування з Богом - 85%, спілкування з віруючими - 63,5%, можливість отримати душевний спокій - 37,7%, пізнання вищої Божої істини, 10,7% - особисте самовдосконалення.

Цікавим на наш погляд є питання про участь іноземних місіонерів у релігійному житті країни. Так, якщо протягом 1996 року Україну відвідало близько 3000 тис. представників закордонних релігійних центрів, то починаючи з 1999 року, їхня загальна чисельність що року сягає далеко за 10 тис. осіб. Соціологічні дослідження свідчать швидше про байдуже, ніж вороже ставлення до закордонних місій. Зокрема, згідно з дослідженнями, здійсненими 1997 року в Києві, думку про те, що "закордонні конфесії треба заборонити" - поділяють лише 17,6% респондентів, а 38,5% стверджують, що їм байдуже, діють, вони чи ні, 36,5% - не могли відповісти на запитання. На сьогодні суспільна думка стосовно місіонерської активності іноземців, ще по переду. Слід відзначити, що. по-перше: сприйняття, українцями євангелізаційних впливів більш-менш толерантне (в країні не було варварських акцій, як у деяких пострадянських країнах, також не було і обмежень та заборон на урядовому рівні). А по-друге: у свідомості ієрархів та служителів історичних церков все більше переважає розуміння того, що піднесення власної духовної традиції неможливе шляхом приниження традицій чужої.

Підводячи підсумок вище сказаного потрібно сказати, що місіонерська діяльність водночас сприяє піднесенню рівня общинно-релігійної активності віруючих, активізації внутрішнього життя у самому протестантизмі. Міцна дисципліна, виразність релігійної домінанти у свідомості та поведінці більшості членів громад, що спричиняє їхню виняткову активність, робить протестантизм попри невелику питому вагу дуже помітним чинником релігійного життя України.

Криза сучасної української держави засвідчує, що побудова громадянського суспільства неможлива без духовно-морального відродження України, як фундаментальної підстави стабільності, громадянської злагоди і процвітання. Масове поширення таких аморальних та антисуспільних явищ, як обман, корупція, проституція, наркоманія, розпад сім'ї не тільки створюють негативний образ України в очах міжнародної спільноти але й виявляють всю немічність держави, в якій християнські та загальнолюдські цінності не стали особистим вибором для більшості громадян. Питання релігійної освіти та виховання потрібно розглядати в контексті того факту, що Україна - європейська держава, де християнські корені сягають початків її державності, освіти, культури - всіх без винятку, сторін суспільного буття.

Дуже важливо, щоб люди, які знайомлять дітей з біблійними істинами самі були відродженими християнами, мали ґрунтовну педагогічну і теологічну підготовку. Тому МГБХО "Надія-Людям" м. Рівне бачить своє завдання в тому, щоб всебічно сприяти впровадженню предмета "Християнська етика" в усі школи України, допомагати вчителям християнської етики методичними матеріалами, налагоджувати контакти з батьками, безпосередньо працювати з учнями в позаурочний час. Досвід роботи в Рівненській області переймають педагоги Черкащини, Київщини, Харківщини, Дніпропетровщини та інших регіонів країни.

Позитивно ставиться сучасна протестантська церква до культурного життя країни. Протестантські церкви позитивно ставляться до тих сфер культури, що розвивались у контексті християнських традицій і сьогодні орієнтуються на їх відновлення (література, музика, архітектура). Сучасну секулярну маскультуру протестанти сприймають стриманіше. Однак деякі форми молодіжної (насамперед музичної) культури проникають у життя громад. У багатьох з них створено вокально-інструментальні ансамблі, які виступають не лише у релігійному але й в світському середовищі, беруть участь у молодіжних музичних фестивалях.

Протестантизм не стоїть осторонь і національних проблем, якими живе сьогодні Україна. Протестантське середовище активно використовує національні обрядові традиції під час молитовних зібрань, релігійних свят, спостерігається відновлення української традиції в проповідництві та общинному житті. Релігійна література, що до недавна була тільки російськомовною поступово стала україномовною.

Особливо помітно активізується діяльність осередків, спрямована на відтворення історичного минулого України, яка розглядається як складова загальної історії українського народу, а власне протестантизм - як невідємний елемент його культури і суспільного життя.

Помітним є звернення протестантизму до євангельських тенденцій у поглядах та діяльності багатьох діячів української культури - Г. Сковороди, П. Куліша, М. Костомарова, Т. Шевченка. Серед провісників українського протестантизму названі також Г. Квітка-Основяненко, І. Франко, М. Павлик, М. Максимович, М. Шашкевич, О. Конинський та ін.

Цікавим на наш погляд є відношення протестантів до традицій українського народу. Для віруючих євангельського спрямування тільки 66 канонічних книг Біблії можуть визначатись як богонатхенні Писання. Решта книг, усні передання, постанови - другорядні і можуть бути лише корисними для читання, якщо вони не суперечать Біблії. Традиції, що приводять людей до "народження з гори" та особистого спілкування з Богом повинні стати взірцем для наслідування.

Вартим уваги є ставлення протестантів до святкування традиційних християнських свят за "новим" стилем - Григоріанським літочисленням (Пасха, Різдво, Трійця, Вознесіння).

Загалом поліконфесійність та урізноманітнення релігійних процесів, до яких у значній мірі спричинився протестантизм, збагачує сучасну національну культуру і разом з тим дозволяє виробити приоритетні загальнолюдські цінності віротерпимості, толерантності, свободи віровизнання, які необхідні для формування громадянського суспільства в Україні.

Підводячи підсумок вище сказаному можна сказати, що за період незалежності України протестантизм істотно змінив своє обличчя. Головні напрямки змін: послідовна інституціоналізація; подальша розмаїтість деномінаційної палітри; підвищення соціального статусу; активне включення в самий широкий спектр суспільно-політичних, культурно-освітніх, економічних процесах; досягнення усе більш помітного місця на релігійній карті Україні. Особливості пристосування протестантських громад до українських умов в значній мірі позначаються на змінах, що переживає сьогодні країна. Отже, подальший розвиток українських протестантських церков за майбутнім.

Дану магістерську роботу можна використати при викладанні релігієзнавства, в освітніх закладах, а також в таких галузях науки, як соціологія, політологія, історія релігій, культурологія та інших.

Список використаної літератури та джерел

1 Адвентисти сьомого дня в Україні. - К;1996. - 105с.

2 Анастасіос Яннулатос. Східне православ'я і права людини // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 т. Т.1. - Львів: Свічадо, 2000. - 452 с.

3 Бабій М. Державна політика щодо свободи совісті й релігії: сутність і практика// Людина і світ. - №3(522). - Березень, 2004. - 62 с.

4 Бедрач О. Церква, суспільство, держава: їх взаємовідносини на сучасному етапі. - Матеріали міжнародної молодіжної науково практичної конференції 15-16.03.2001р..- К., 2001. - 205 с.

5 Бікман В. НСJВ "Світове Радіо" в Україні// Євангельська нива. - 1999. -№1.- 50 с.

6 Бойко Л. Капеланство в Збройних Силах України//Євангельська нива., - 1997. -№2. - 50 с.

7 Бондаренко В.Д., Єленський В.Є., Журавський В.С. Релігійне життя в Україні: стан, проблеми, шляхи оптимізації.- К.-1996. - 204 с.

8 Борейко Л. Проблеми взаємовідносин церкви і держави. -Християнство на межі тисячоліть.- К., 2001. - 210 с.

9 Бородинська Л.. Християнська місія Спадщина" // Свічник. 2005. - №1(27)-18.- 28 с.

10 Бунечко И, Пхиденко С. Социологические исследования проблем социальной активности молодых верующих протестанских течений в современных условиях // Верующие в условиях перестройки. - М; 1989.- 258 с.

11 В.Стретович Времена изменились, но изменились ли мы? \ журнал "Реалис" весна-лето 2003 кол.стр.-48с.

12 Вакуленко Г. Скорбящие ангелы. //Християнство №2 2002 - 66 c.

13 Вестник Союза ХВЕ. 1991. №1. С.19; Ознаки часу. 1995; Християнське життя. 1995. №7-8.

14 Всеукраїнський Союз об'єднань євангельських християн-баптистів. - К., 2000. - 48 с.

15 Головащенко С. Історія християнства: Курс лекцій. - К., 1999.- 350 с.

16 Гончаров К. Її величність Традиція// Євангельська нива. - 2002р. №1. 50 с.

17 Горбач К. Благословення в терпінні. Баптисти на Україні // Сучасність - 1986. - №1. - 37 с.

18 Гордеев Г.И. О духовно-церковном оформлении мест лишения свободы // Материалы международной научно-практической духовно светской конференции "Еще возможно, будьте в мире со всеми…" . - Том 1. - Запорожье, 1997. 304 с.

19 Гузик М. Християнська етика в школі// Євангельська нива. - 2001. -№3 - 50 с.

20 Доброєр О. Католицька Церква в Україні. Статистика, аналізи, коментарі. - К., 2001. - 159 с.

21 Долматова Ю. "Київ-25/ Євангельська нива. 2004. - №1.- 50 с.

22 Долматова Ю. Україна - стартова площадка місіонерства// Євангельська нива. 2005. - №1.- С.42-43. 50 с.

23 Домашковець В. Український баптиський рух.- К.,1989. - 358 с.

24 Донецкий Христианский Университет… // Христианство -2003 -№1 - 66 с.

25 Духовченко Я. ... Приходьте з відкритим серцем // Людина і світ. - 1993. -№1 . - 62 с.

26 Единство выбора. // Христианская надежда. -2004.-№10.-с. 2.

27 Ефетов А, Отпустить измученых на свободу. //Християнство №5 2002- .66 с.

28 Євангельський голос // 1994. - Ч.1.- 35 с.

29 Єленський В.Є. Релігія, церква і суспільство в Україні: початок 2002-го, // Людина і світ. - березень 2002.- 62 с.

30 Єленський В.Є., Перебенесюк В.П. Релігія. Церква. Молодь. К., 1996.- 54 с.

31 Життя братерства мовою цифр // Євангельська нива. - 1998. - №1. - 36 с.

32 Життя братства мовою цифр // Євангельська нива. - 1998. - №2. - 36 с.

33 Жуковський В. Духовно-моральне-виховання молодого покоління в Україні. // Християнство на межі тисячоліть (матеріали міжнародної молодіжної науково-практичної конференції 15-16.03.2001р.- К. 2001. - 194 с.

34 Закон України "Про благодійництво та благодійні організації" // Юридичний вісник України. - 1997. - №43 (121).

35 Звітна доповідь на 22-му З'їзді Євангельських Християн Баптистів України // Християнське життя. - 1994. - лютий - березень. - С.24.

36 Звернення представників церков до Л. Кучми щодо фальсифікацій...// Людина і світ.2004.-№12. 62 с.

37 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №4. - Квітень 1999 р. - 21 с.

38 Ільюк М. "Що таке ВІІ" // Свічник. 2000. - №4-18.- 39 с.

39 Історія та культура // Євангельська нива. 2003. - №4.- 50с

40 Історія релігій в Україні. Релігія і церква років незалежності України / За ред. Б. Колодного Т. 10. - К; 2003. - 612 с.

41 Калашник П. Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, її місце і роль в розвитку державно-церковних відносин. Актуальні проблеми державно-церковних відносин в Україні.- К., 2001. - 190 с.

42 Ковальчук А. Що може врятувати світ? // Євангельська нива. 1999. №1-. 50 с.

43 Колодний А., проф. Дорогий читачу!// Релігійна панорама. Інформаційно-аналітичний журнал. - 2004. - № 8-9. - 80 с.

44 Концепція державно-конфесійних відносин// Національна безпека і оборона. -2004.-№3.-С. 3-10

45 Королюк Ю Форум християнської спадщини, історії та культури // Євангельська нива. 2003. - №4.- 50с

46 Коханчук Р.М. Душпастирська опіка військовослужбовців в арміях зарубіжних країн. - К., 2000. - 92 с.

47 Лещук Церков и политика... 90 с.

48 Львiвщина на порозi ХХІ ст.: Соцiальний портрет / За ред. С.А. Давимуки, А.Ф. Колодiй, Ю.А. Кужелюка, В.М. Подгорнова, Н.Й. Черниш. - Львiв, 2001.-164 с.

49 Любащенко В. Протестантизм в Україні: творення стереотипів триває // Незалежний культорологічний часопис "І". - №22. - 2001. 48 с.

50 Любащенко Л. Історія протестантизму в Україні.-К., 1996.- 424 с.

51 Мартін Шупак. Церква і права людини: католицькі й протестантські погляди, відображені у церковних документах // Релігійна свобода і права людини: Богословські аспекти. У 2 т. Т.1. - Львів: Свічадо, 2000. -- 452 с.

52 Матеріали конкретно-соціологічних досліджень Інституту філософії НАН України ТТ.. 145/88; 147/88; 148/88.

53 Мельник В.И. Малые конфессиональные объединения в Украине: на пути к церковности // Философская и социологическая мысль. - 1992. - №8. - С. 81.

54 Мир с Богом. Б.М.Г.- 1997. - 240 с.

55 Місіонерське суспільство 'Світло Євангелія'. Інформаційний бюлетень. - Рівне, 1990. - № 2.

56 Міщенко М. Яка ж ідеологія нам потрібна? // Сучасність. 1992. №3.

57 Мозговой С., Данилов Н. Роль института военных священников в зарубежных армиях // Зарубежное военное обозрение. - 1997. - №3.

58 Назаркіна О. Соціальне обличчя протестантських общин України на межі тисячоліть//Людина і світ.2001.-№11-12. 62 с.

59 Настольная книга пресвитера // М.- 1987.- В.2.- 210 с.

60 Недавня О. Духовний феномен помаранчевої революції: уроки церков? уроки церквам? /науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 240-241. Філософія. - 240 с.

61 Нестерук В. Біі: не студенти йдуть... // Євангельська нива. 2003. - №1.- 50с.

62 Никодим (Руснак), митрополит. Возможные факультативные формы возрождения войскового священства разных конфессий // Материали международной научно-практической духовно светской конференции "Еще возможно, будьте в мире со всеми…" . - Т. 2. - Запорожье, 1997. 286 с.

63 Новиченко М.Р. Виступ// Матеріали християнської міжконфесійної зустрічі "Будьте ж милосердні, які і Отець ваш милосердний." - К., 1998. -21с.

64 Общенациональная молитва. // Христианская надежда. - 2004. - № 10. - с. 1.

65 Оржевський П. О старом и новом стилях// Євангельська нива.-№1.-1999.-С.39.

66 Павлюк П. Християнин і суспільство. - Євангельська нива., 1997. - №4. - 50 с.

67 Післямова // Свічник. - №1.(21) 2002. - 35 с.

68 Права людини в Україні. - Вип. 13. -К.-Х, 1995.

69 Правові основи свободи совісті і релігії та релігійних організацій // Упорядник Бабій М.Ю.-К., 2002.- 150 с.

70 Проблеми треба не ховати, а розв'язувати... // Людина і світ. - 2001. - №5. - 62

71 Программа Всеукраїнського об'єднання християн. 26 лютого 1998 р., К., 1999. 46 с.

72 Прозелітизм, місіонерство та боротьба навколо ідентичності українського суспільства. За матеріалами державного комітету у справах релігії України // Християнський світ. - 2002р.- листопад №21.

73 Протестантизм в Україні -- державно-церковні відносини// Віче. №2., 2003.

74 Пчелинцев А. Религия и пpава человека // Религия и права человека: Hа пути к свободе совести. Вып. ІІІ / Институт религии и права / Сост. Л.М. Воронцова, А.В. Пчелинцев, С.Б. Филатов. Под общ. Ред. С.Б. Филатова. - М.: Наука, 1996.

75 Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції. // Український часопис прав людини. - 1994. - № 1. - С. 35

76 Райчук Л. Свято християнської пісні у Крупці. // Свічник №4 -18; 2000.- С.8.

77 Релігієзнавство. (ред. М. М. Заковича) К."Вища школа" 2000. - 350 с.

78 Релігієзнавчий словник/ За ред. Б. Колодного - К., 1996. - 80 с.

79 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001 - №7 80 с.

80 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001- №12. - 80 с.

81 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2001- №5. - 80 с.

82 Релігійна панорама / За ред. Б. Колодного - К., 2003. - №3 - 80 с.

83 Решетніков Ю. Питання сьогодення: вибори - 2004//Християнський світ №16 серпень 2004

84 Рогозин П. Кто же Этот. Б.М.Г.- 1996. 124 с.

85 Румянцева О. Християнство і правова держава. - Матеріали міжнародної молодіжної науково практичної конференції 15-16.03.2001р..- К., 2001. - 180 с.

86 Санніков С. Інформаційне служіння - один з головних пріоритетів Церкви у ІІІ тис. // Євангельська нива. - 2004. -№3.- 50с.

87 Сапрыкин В.А. Актуальные проблемы научно-атеистического воспитания в условиях города. - М;. - 1986.- 45 с.

88 Сенин О. Секта или церковь// Церковь остатка. - 1998 г. - №2 28 с.

89 Сергиенко Г. Вы будете мне свидетелями // Братский вестник. - 1988. - №6. - 74 с.

90 Сметанін Л. Проповідь Євангелії у в'язницях України // Євангельська нива. 1999. - №3.- 50 с.

91 Совместно трудится лучше узнавая друг друга. //Християнство №5 2002 66 с.

92 Спис О. Протестантські громади в процесі президентських виборів 2004/науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 240-241. Філософія. - 240 с.

93 Сташук О. Християнська духовна культура. // Свічник. - №1. 2002. 35 с.

94 Стретович В. Времена изменились, но изменились ли мы?/Реалис весна-лето 2003-48с.

95 Сучасна релігійна ситуація в Україні: стан, тенденції, прогнози. К., 1994. Ч. 2. -218 с.

96 Сучасне релігійне сектантство: динаміка процеси тенденції. - К., 1990. - 182 с.

97 Східно-Українська теологічна семінарія// Євангельська нива. - 2004. -№2.- 50с.

98 Сьомін С. З чужими ідеалами і ворожими намірами// Пі Час. - 2002. - №2. - 50 с.

99 Табацька К. Благодаря Господу Богу я не боюсь… // Общество №22. 2004.- 11 с.

100 Филипович Л. О. Поширення нових релігій в Україні. // Вісник НАН України, 1998., -№5-6. - 240с.

101 Христенко Т. З любов'ю до Бога…// Євангельська нива. - 2004. -№3.- 50с.

102 Христианский гуманитарно-экономикомический уныверситет// Зов веры. -1999. №4(6). 35с.

103 Християнське виховання і освіта: розділення чи гармонія//.// "Освіта" 10-17 квітня 2002р. С.12

104 Цеханская К.В. Россия: тенденции религиозности в ХХ веке: Некоторые статистические данные // Исторический вестник. - 2000. - № 5. - 50 с.

105 Ч. 2. ст. 64 Конституції України // Відомості Верховної Ради України - 1996, N 30. - 300 с.

106 Ч. 4 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991, N 25. - 300 с.

107 Черновецький Л. Не веришь в Бога - тебе... // Правда Лівобережжя". -лип. 2004 №7

108 Черновецький Л. Передвиборна програма //Маю право. - 2004. - № 1.

109 Шапоша В. Раздели с голодним хлеб твой// Камень Краегольний. 2004. №8.

110 Шумра Л. Проблема наукового пізнання духовного світу.// "Освіта" 10-17 квітня 2002р. 42 с.

111 3 Конституції України // Відомості Верховної Ради України - 1996, N 30. - 300 с.

112 Асоциация "Новомедиа": взгляд вблизи // Камень Краеугольный. 2005. №2.

113 В Украине будут защищать все церкви // Камень Краеугольный. 2005. №7. (28)

114 Відомості Верховної Ради України. - 1991, N 25. -310 с.

115 Військовослужбовці перебувають під захистом...(Відомості Верховної Ради України. - 1999, N 22-23, - 194 с.

116 Вовк Р. Всем народным депутатам мы подарили по Библии // Камень Краеугольный. 2004. №12. С.4.

117 Всеукраїнський Союз об'єднань євангельських християн-баптистів. - К., 2000. - С.48.

118 Гаврилюк А. Мы не участвуем в работе……//Камень краеугольный. . 2004. №10.

119 Глава службы безопасности…//Камень краеугольный. 2005. №3.

120 Гладышко С. Вести ангельской внемли // Зов Веры №1 (27), 2001г.

121 Долматова Ю. "Київ-25/ Євангельська нива. 2004. - №1.- С.40-41. 50с.

122 Ефетов А, Отпустить измученых на свободу. //Християнство №5 2002- 66 с.

123 Заєць О., Решетніков Ю. Хто є хто у релігійному співтоваристві України // Камень Краеугольный. 2004. №4 (25)

124 Замятин С. Кузница распострани место шатра твоего // Камень краеугольный. №3 (12) март, 2004г.

125 Звернення християн-учених до Президента, Голови Верховної Ради, Голови держкомрелігій та депутатів Верховної Ради України. //Віче. - 2002. - № 6.

126 Звітна доповідь на 22-му З'їзді Євангельських Християн Баптистів України // Християнське життя. - 1994. - лютий - березень. - 29 с.

127 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №4. - Квітень 1999 р. - 21 с.

128 Звітна конференція Всеукраїнського Союзу Християн Віри Євангельської // Голос надії. №5 - Травень 1999 р.- 24 с.

129 Информационный бюллетень "ВЕЕ - Украина". - 2001. - №2. - 38 с.

130 Інформаційний бюлетень Міжнародної асоціації християнських шкіл (МАХШ). "Откройте им Божий мир во всей его полноте" С.3,5; 15с.

131 Інформаційний бюлетень"Всеукраїнський союз євангельських християн баптистів"//К. -2002. - 14 с.

132 Киевский христианский университет// Зов Веры №1 (27), 2001г.

133 Котенко И, Химич В. Ученичество с оружиєм в руках//Христианство., - 2002. -№6. - С.31. стор. 66

134 Крупа Н.. "Наша цель - нести благую весть .." // Зов Веры 2001. №1. (27) С.2. 8с.

135 Кулигіна О. "Щоб вирішити проблему безпритульних дітей..."// Камень Краегольний. 2005. №7.

136 Кухарчук Р. "Мы будем помагать государству осуществлять его социальную политику"// Камень Краегольний. 2004. №6.

137 Кухарчук Р. "Единство. Пробуждение. Благословение."… // Камень Краеугольный. 2004. №3. (24)

138 Кухарчук Р. "Шаг в будущее" // Камень краеугольный. . 2004. №8.

139 Місіонерське суспільство 'Світло Євангелія'. Інформаційний бюлетень. - Рівне, 1990. - № 2.

140 Настольний календаль Церви Христиан Адвентистов седьмого дня на 1982. - М;82. - С. 32.

141 Онопенко В. "Украина тогда встанет на ноги, когда опустится перед Господом Богом на колени" // Камень Краегольний. 2004. №4.

142 Открытие центра духовно-естетического воспитания // Зов Веры 2000. №6. (20)

143 Полторы тысячи человек пять дней постились и молились за выборе в Украине. //Камень краеугольный. - 2004. - № 8.

144 Полторы тысячи человек пять дней постились и молились за выборе в Украине. //Камень краеугольный. - 2004. - № 8.

145 Пузь Е. "Реабилиационому центру..."// Камень Краегольний. 2005. №10.

146 Решетніков Ю. Питання сьогодення: вибори - 2004//Християнський світ №16 серпень 2004 .

147 Самойленко А. Живая вода в херсонской степи // Камень краеугольный. №4 (13) апрель, 2004р.

148 Сверстюк Е. Некоторые протестанти саамы работают на понятие секта… // Камень Краеугольный. 2004. №3.

149 Совместно трудится лучше узнавая друг друга. //Християнство №5 2002 - 66 с.

150 Стульба А. Кузница кадров для Бога // Камень краеугольный. №1 (10) январь, 2004г.

151 Сходи у небо // Камень Краеугольный. 2004. №11.

152 Христианские журналисты Украины объединяются… // Камень Краеугольный. 2004. №11. (20) С.3.

153 Христианский гуманитарно-экономикомический уныверситет// Зов веры. -1999. №4(6). С.31. 35с.

154 Конституція України Ч. 2. ст. 64 // Відомості Верховної Ради України - 1996, N 30. - С. 141.

156 Закон України Ч. 4 ст. 3 "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. - 1991, N 25. - С. 283.

157 Чернівецький Л.:"Не веришь в Бога - тебе..."// Правда Лівобережжя". -лип. 2004 №7 С.1

158 Черновецький Л. Передвиборна програма //Маю право. - 2004. - № 1. - 4 с.

159 Шапоша В. "Раздели с голодним хлеб твой"// Камень Краегольний. 2004. №8.

160 Юлия Тимошенко хочет…//Камень краеугольный. 2005. №3.

161 О.Саган. Церкви України обирають президента //http://ua.proua.com/analitic/2004/10 /08/101054.html.

162 О. Саган, А. Колодний "Церкви України: цифри факти тенденції" ProUA.com

163 Міжнародне товариство Євангельських студентів/risu.org.ua РІСУ - Релігійно-інформаційна служба України, 2001-2005

164 Міжнародна християнсько-військова конференція "Християнсько-військовий рух і душпастирська опіка над військовослужбовцями в Україні"/ http://www.liga.kiev.ua/news/show/?id=108521

165 Бондаренко В. Церква в Україні отримає право юридичної особи//www.RISU.org.ua

166 В Киеве состоялась межконфесиональная молитва //http://www.proboga.com/more. php?id=A505_0_l_0_М

167 Выборы-заключительное письмо //http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

168 Выборы президента - //http//www/godembassy.org/ru/clnd/clnd_recive.

169 Душпастирі європейських в'язниць обмінялись досвідом/http://www.ipca.net

170 Еленский В. Духовное служение в Вооруженных силах Украины: дискуссии и перспективы // Мир религий, аналитика. (http://www.religio.ru/relisoc/98.html)

171 Заявления руководителей церков Объединения евангельских христиан Украины // http://www. invictory. org/news/?id=710

172 Модава и Аделаджа о политической ситуации в Украине // htth: //www.//news.proboda.com/more.php?id=A430_0 _1_0_М

173 Обращения УМС к украинскому народу и мировой общественности http://www.godembassy.org/ru/news/_frphp?sho wdetail=584&=all=&upjrubesh=:2curent_sub=

174 Принципи національного відродження//Разом нас багато нас не подолати! - груд. 2004//Офіційний сайт церкви "Посольство Боже"20.01.2005 www.godembassy.org

175 Патриарх Алексей II встретился с премьер-министром Украины В. Ф. Януковичем http:// www.religare.ru/search2963. p7.htm

176 Протестантські Церкви створили свою раду і відцуралися політичної діяльності / http://www.realis.org/article_politic.htm

177 Решетников Ю. Церква від виборів до виборів / http://www.realis.org/article_Resh_DergCom2.htm

178 Cтатистичні дані держкомрелігії 2004 р//www.derzhkomrelig.gov.ua

179 Тимченко С. "Церква і суспільство" // http://www.realis.org/article_Timch_church.htm

180 Церква в Україні отримає право юридичної особи. - Прес-служба УПЦ /НОВИНИ//www.orthodox.org.ua.

181 Християнські конфесії об'єдналися за християнські цінності у школі //http://www.risu.org.ua/ukr/news/article;5887/

182 Щоткіна К. Релігія та влада в Україні: проблеми взаємовідносин //www.RISU.org.ua.

183 Яворський В. Аналіз змін у релігійному законодавстві України Аналіз Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"// www.oracle2.rada.gov.ua/pls/zweb/webproc34 ?id=&pf3511 = 12609&pf3540

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8